Я людина пряма. І саме через це, мабуть, настав кінець нашого спілкування з Валентиною Володимирівною – мамою мого Діми.

Я з усіма спілкуюся прямо і чесно, все кажу одразу і в очі. Так і з чоловіком поводжуся, він, можна сказати, мене саме за це і покохав. Навіть начальник і той буває хвалить мене за прямоту.

Друзів у мене мало, але всі вони надійні, перевірені роками.

Але свекруха моя Валентина Володимирівна такого ставлення до життя, як у мене, зовсім не розуміє. Вона вважає, що між нами має бути якась ієрархія через те, що вона старша.

Але я казала їй не раз, що я не можу мовчати, якщо хтось щось починає прикрашати чи недомовляти, така вже я, прийміть, будьте ласкаві!

Я ніколи не грублю мамі чоловіка, а просто висловлюю свої думки. От був у нас один випадок недавно.

Раніше до нас свекруха постійно приїжджала і любила мене повчати. Ну не може бути невістка на її думку хорошою господинею. Я повинна встигати працювати на роботі, потім робити всю домашню роботу вдома, сидіти з дитиною і так далі.

А спати невістці чи серіал дивитися, або книжку почитати чи з подругами на каву – ви що, це не обов’язково. І ось я взяла й почала розповідати Валентині Володимирівні про те, як прати краще, і про готування, шиття, і так далі, щоб усе встигнути.

Дивлюся, а в неї очі так на лоба піднімаються. Слухає мене і просто не може повірити почутому. До речі, я нізащо в житті не буду за допомогою лампочки штопати чоловікові шкарпетки або зберігати в морозилці сирі кістки та очистки від овочів для майбутнього бульйону.

А моя свекруха, навпаки, такі моменти дуже любить і цінує. А Інтернетом користуватися зовсім не вміє. Словом, слухала вона мене, слухала. А потім сказала, що я, можливо, справді гарна господиня.

Але цими днями я дізналася, що насправді свекруха так не вважає. Чоловік вирішив провідати маму. Сіли ми в машину і поїхали, вирішили сюрприз зробити. Хто ж знав, що нам там не будуть раді?

Свекруха була вдома, а ще в неї гостювала родина її дочки. Усі дуже милі, стіл накритий. Але нам місця не вистачає за столом. Чоловік намагався якось пожартувати, казав, що треба піти до сусідів за стільцями.

Але моя свекруха нікого не слухала. Хвилин п’ять вона просиділа з нашим сином на руках, потім подарувала йому якусь шоколадку і жестами покликала мене до іншої кімнати.

А там, віч-на-віч, дивлячись прямо в очі, сказала, що нам краще прийти в інший день тижня. Вона не чекала так багато гостей і ми маємо поїхати. І я, власне, все це чоловікові передала. Вже за чверть години ми їхали додому. Мовчки.

Не розумію, як може жінка виставити свого сина та онука із власної квартири? Багато людей? Ну, так зате рідні всі. Ну, прийшли без запрошення, і що? Я взагалі її не розумію, свою свекруху. Образила її я, а вона відігралася на всій нашій родині.

Це, як мінімум, негарно. І після такого я взагалі мовчати біля Валентина Володимирівни не збираюся. В цій ситуації вона так точно не права.

Джерело