Я невістку з квартири не виганяла. Боронь Боже! Я просто сказала після п’яти років життя під одним дахом, щоб вони мені платили кожного місяця по п’ять тисяч гривень. Я ці гроші не планувала тратити, бо мені своєї зарплати хватає. Я хотіла відкладати і коли вони б таки надумали чи доросли до власного житла, я б їм все до копійки віддала.

Але моя пропозиція Ярині не сподобалася. Вона спакувала манатки і переїхала до своїх батьків.

– Мамо, ти для чого все це зробила? Ти руйнуєш сім’ю рідного сина. Невже таке майбутнє ти мені бажаєш?

– Синок, та я кращого хочу як тобі, так і Ярині твоїй. Тільки ви розуміти мого наміру не хочете.

Закінчилося все тим, що син поїхав за дружиною. Поки живуть у сватів, але в тих характер ще той. Не знаю, чи на довго молодят вистачить в такій обстановці мешкати. До того ж, ніби як Ярина чекає дитину. Але мені це ніхто з них не говорив. Ну-ну, почекаємо, побачимо.

Розумієте, в чому питання. Син після весілля з Яриною попросилися жити в мене. Я розлучена і маю трикімнатну квартиру, яку сама купила свого часу.

Я виховувала сина так, щоб сам своє життя влаштовував і на квартиру заробив. Так, зараз з тим важко, я вірю, тому і пішла на зустріч молодим.

– Ви живіть в мене, але відкладайте на своє житло, – сказала я сину і невістці.

Вони погодилися і зажили ми хоч і не в радість один одному, але в мирі.

Я за комунальні дітям і не натякала. Я ж розумію, що наскладати на свій дах над головою не легко.

Єдине, на що я просила скидатися, так це на продукти.

Їх же двоє, а я одна, та й їсти, коли я жила одна, я не їла, ну а тепер приходиться готувати.

Ми всі по роботах. З дітьми син з невісткою не спішили і слава Богу.

І ось з того часу минуло п’ять років.

– Скажи мені, синок, яка сума у вас на руках? Скільки ви зекономили біля мене?

Андрій назвав мені смішну суму, від якої мені стало геть не смішно, а навпаки, плакати хотілося.

Я ж думала, що вони на зарплату Андрія живуть, а Ярини відкладають.

А вийшло, що вони і відкладають і живуть на Андрія гроші. Ну а гроші Ярини це її гроші, які вона тринькає на перукарів і косметологів.

Ось я і сказала, щоб мені щомісяця платили по п’ять тисяч. Я ці гроші на зберігання хотіла брати.

Але невістці це не підійшло. Вона зібрала в чемодан деякі речі і переїхала до своїх батьків. За Яриною і Андрій ображений на мене поїхав.

Каже мені син, що я його шлюб руйную.

Я не знаю як мені бути? Я б хотіла, щоб син був самостійним, але здається, вони без мене нічого не зможуть.

Чи варто мені перепрошувати за свій вчинок сина і невістку? Чи я все правильно зробила?

Джерело