Я люблю няньчити своїх милих племінниць і намагаюся приділяти їм якомога більше уваги та любові. Хоча я маю добрі наміри, моя сестра сприймає це як балування й заздрить, що дівчата більш щасливі зі мною, аніж з рідною мамою. Це створило між нами якийсь бар’єр.

Я люблю час, який проводжу зі своїми племінницями. Коли моя сестра вперше попросила мене няньчити їх, я дуже цьому була рада. Своїх дітей у мене ще немає, і мені тим більше подобається бути з ними.

Дівчата чудові, розумні та веселі, і я намагаюся бути для них найкращою тіткою. Я вчу їх малювати, танцювати, ми вигадуємо різні ігри, а також такі “нісенітниці”, що змушують нас хапатися за животи від сміху.

Я назавжди запам’ятаю наше дитинство з моєю сестрою Уляною, коли ми теж разом веселилися. У нас лише два роки різниці, тому ми дуже близькі з дитинства. Але це, на жаль, змінилося з появою дівчат.

Коли Василинка і Соломійка пішли в садок і школу, Уляна вирішила повністю взятися за роботу. Але незабаром вона зрозуміла, що не може впоратися з усім, як вона собі уявляла. І таким чином я стала звичайною нянею. Враховуючи те, що я вже два роки одна і маю досить багато вільного часу, з радістю погодилася допомогти. Але я навіть не підозрювала, яким боком це до мене повернеться.

Одного разу, коли я вкладала дівчаток спати, маленька Василинка міцно обійняла мене і сказала: “Тітонько, ти нам подобаєшся більше, ніж мама”.

Я була настільки здивована їхніми словами, що не знала, що сказати. Мені, звичайно, було приємно, але водночас я відчувала, що так бути не повинно.

Потім долучилася старша Соломійка: “Мама постійно зайнята. Вона так мало приділяє нам часу. А коли він і з’являється, то вона на нас лише бурчить. З тобою набагато краще. Ти як подруга!”

Я була повністю захоплена їхніми словами. Я намагалася пояснити тим маленьким принцескам, що мама любить їх більше всього на світі. І що вона точно бажає їм найкращого. І що всі мами просто повинні встановити певні межі з дітьми.

Наступного дня мені зателефонувала сестра і не привітавшись одразу почала.

– Що це має означати? Дівчата тут плачуть мені, що воліють жити з тобою?, – вигукувала вона на мене. – Мені вже давно не подобається, що ти балуєш дівчат і дозволяєш їм все. Це нездорово, що ти їм так сподобалася. Я їхня мама, і вони повинні мене поважати, – продовжила вона. – І іноді мені здається, що ти навмисне привертаєш їхню увагу лише тому, що в тебе немає дітей, – різко додала вона.

Слова Уляни вразили мене. Я не очікувала, що моя улюблена сестра буде настільки суворою зі мною.

– Це неправда, я просто дарую їм любов і увагу, – захищалася я. – Я хочу бути частиною їхнього життя, але я ніколи не хотіла б нашкодити тобі. Я думала, ти це оціниш, – розчаровано додала я. – Можливо, тобі справді варто трішки до них прислухатися. Вони хвилюються, що у тебе мало часу для них. І коли ти його знаходиш, то лише їх критикуєш. Вони самі мені це сказали. Ти це розумієш?

Уляна сказала мені не втручатися в сім’ю і поклала слухавку.

Я не знаю, що тепер робити. Я люблю своїх племінниць і хочу, щоб вони знали, що я тут заради них. Але в той же час я не хочу псувати стосунки з сестрою.

Мені шкода, що вона так почувається. Ніхто з нас не все робить правильно, але це не означає, що ми повинні раптово ставати один проти одного.

Я написала їй повідомлення, у якому сказала, що хотіла б знайти якийсь баланс, щоб ми обоє подобалися дівчатам, щоб сестра не відчувала, що я відбираю в неї їхню любов. Але як це зробити? Я намагаюся бути найкращою тіткою, яку вони можуть мати, але боюся, що зруйную наші сестринські стосунки.

Як мені бути?

Джерело