Я не потрапила на весілля до рідної сестри, а всьому виною “буря” з чоловіком через “Кока-колу”. До цього дня всі ми так готувалися. Наряди вже висіли в шафі на вішаку.

Наречений дуже багатий і там мало бути все на вищому рівні. Більше року йшла підготовка до весілля. Але ні мене, ні мого чоловіка, ні сина, на святкуванні не було. Оксана нас не зрозуміла, чи не повірила, тому й образилася. Але хіба ж я винна? Та й чоловік повівся не красиво. Міг би і змовчати. Теж мені, чистюля.

Вже була готова сукня, а я записана о 6- ранку на зачіску і макіяж, але через випадок в автівці ми не поїхали на весілля до моєї рідної сестри. Якби мені хтось про таке розповів, я б не повірила.

Вже більше року моя рідна сестра Оксана готується до весілля. Там все мало бути на вищому рівні, тому швидко відгуляти весілля б не вийшло.

Наречений в нас завидний. В них сімейний бізнес – своя пекарня. У батьків два сина, Артем молодший, старший же також з дружиною працюють в цій сфері.

Гроші там крутяться не погані. Але мова зараз не про це, а про те, як я не потрапила на весілля на найріднішої моєї людини.

Ми з чоловіком живемо скромненько, я б так казала. Через чотири роки після весілля, коли в нас народився синочок, ми купили собі автівку, на якій їздимо вже п’ять років.

Валера дуже обережно з нею відноситься, ну пилинки буквально здуває. Автівка в нас завжди чиста і виблискує. Мій чоловік взагалі до всього так відноситься. В нас все вичищено і в будинку і сам Валера завжди, як каже моя мама, з голочки.

Нарешті день весілля мав настати. І мій наряд і чоловіка і сина висіли в шафі. Я була записана на макіяж і зачіску, а день перед святкуванням, в п’ятницю я була записана на манікюр.

Ще задовго я попросила чоловіка мене завести в салон, бо знаходився він в іншому районі нашого містечка.

І ось через дві години я виходжу з салону, але дуже мені, як ніколи, захотілось кока-коли.

В першому ліпшому магазині я купила цей напій і сіла в салон нашого автомобіля.

Все це було наче в тумані. Я відкриваю воду, а вона починає литися з усіх боків. В кока-колі було все, і я і сидіння і навіть кермо з вікнами.

Валера ж то побачив все це і просто замовк, закривши очі.

Я почала говорити, що все буде добре, що я відчищу, але чоловіка було вже не зупинити.

Ми так посперечались того дня через розлиту воду в салоні, що в суботу просто не пішли на святкування.

Після на мене образилась і сестра.

І ось в мене до вас питання, чи нормально це з боку чоловіка, що через цю халепу ми не пішли до сестри в такий важливий день?

Всю суботу я проплакала, а Валера в той час відчищав свою, як він каже, автівку, хоча вона наша, бо куплена в шлюбі.

Щоб ви сказали з цього приводу?

Джерело