Якось я запитала у подруги:
– Я не розумію, хіба буває в самотньої мами особисте життя? Мені смішно просто стає, коли в мене запитують:

– Як у тебе на особистому фронті? Звідки цьому фронту взагалі з’явитись? Вдень на роботі, увечері потрібно уроки з дітьми поробити, приготувати, прибрати, випрати.

До ночі вже не до гулянок, замотаєшся і на роботі, і вдома. Та і як гуляти ходити? Куди дітей подіти? Щоразу до мами відвозити? Чи залишати одних? – для мене і перший варіант, і другий неможливий.

Мені, якщо по роботі кудись їхати треба, прошу маму посидіти – так вона з таким невдоволенням погоджується.

І колишній те саме – максимум пару годин посидіти може, і то тільки вдень – у нього завжди відмовки. Ось, поясніть мені, як самотні мами ще й на побачення примудряються ходити?

– Марічко, ну це ти така, а інші встигають. І з мамами домовляються, і з подругами. Та твої, до речі, не такі вже й маленькі, можуть і самі посидіти ввечері.

Як зовсім без цього? Ми ж жінки. Нам обов’язково потрібно, щоб хтось нами захоплювався, дбав про нас. Дивишся, і часу вільного більше з’явиться, коли в тебе буде чоловік: то роботу яку за тебе по господарству зробить, то грошей на щось підкине. Все ж простіше.

– То ж його й узяти десь треба, цього чоловіка, а я не гуляю.

– Слухай, ну що ти справді, як інопланетянка. Зараз купа сайтів знайомств, та й подруги можуть з кимось познайомити, якщо попросиш.

І зовсім не обов’язково щоразу до ресторанів з ним ходити, по три години вбиратися і думати, куди дітей діти. Ти й до себе його можеш у гості запросити.

Посиділи ввечері – чаю попили, поговорили. Дітей до кімнати відправила, а самі на кухні. Ну, подруги до тебе приходять же якось?

– Збожеволіла – незнайомих мужиків у свою квартиру тягнути, ще й при дітях! А якщо мені один не сподобається, й другий, а дітей з усіма знайомити треба, чи що? Що за маячня така!

– Можна ж їх, як своїх друзів представляти. Ну як хочеш, а то виходить, що я тебе вмовляю.
Через деякий час я знову замислилась про це питання.

Я особисто знаю кількох жінок, які щасливо мешкають у других шлюбах, маючи дітей від першого. А вона навіть несерйозних стосунків не може завести.

Ну, припустимо, їй поки що не хочеться виходити заміж, та перекидати на когось турботу про своїх дітей. Але ж можна просто хотіти відчути себе жінкою, хоч іноді? І не за посиденьками на своїй кухні.

Звичайно хочеться вбратися красиво, у кіно сходити, у кафе посидіти. Та вона, мабуть, уже й не згадає, коли востаннє ходила гуляти вночі.

А як ви вважаєте, чи буває в одиноких мам особисте життя? Чи правильно часто залишати своїх дітей на бабусь, щоб ходити на побачення?

І, чи можна запрошувати малознайомих чоловіків до себе додому? Підкажіть!

КІНЕЦЬ.