Я ніколи не вважала, що зовнішність це головне. Головне – бути щасливою людиною, смачно їсти, мати дах над головою, щось вдіти. Що ще потрібно?

Чоловіки теж далеко не главне в житті. Я так і дочку виховала. Чоловік від мене свого часу пішов, бо я дуже погладшала. Але люблю я їсти і ні під кого підлаштовуватися не збираюся! Маю хорошу роботу, дочку виростила. Лілі 14 зараз.

Але у мене складна ситуація із мамою. Вона завжди критикує мене, дає вказівки, що робити і як робити. А якщо я не роблю, починає заводитись, виховувати мене. Мені вже за 30 добряче, є донька, як я вже сказала.

Мама живе на іншому кінці міста, але не дає спокою по телефону. А тепер ще й моїй доньці, її онучці дає вказівки. Каже, що я собі зіпсувала життя, а тепер псую їй.

Найскладніше тема – тема їжі. З дитинства мати мені завжди казала, що треба бути стрункою, хоч я ніколи цього не прагнула. Я виросла, але і зараз це триває майже щодня, таке відчуття, що інших тем немає.

Тепер із онукою те саме: «Треба обмежувати дитину в солодкому і фаст-фуді». Вона і Лілі теж каже це, донька засмучується.

Щодня по 200 разів мама каже Лілі, що треба щось робити, вчить, як жити і харчуватися. Потім – контроль, мама у неї просить фотозвіти, щоб перевірити, зробила вона чи ні, що бабуся сказала.

Мені донька сказала, що не хоче говорити з бабусею, бо вона її постійно критикує і повчає. Хіба це нормально? Як із цими боротися?

На прохання припинити, мама ніяк не реагує і не розуміє, що саме мене не влаштовує. Починає ображатися, перекручувати всі слова і робить мене винною. Каже, що вона хоче як краще і бажає нам обом добра.

Як пояснити, що єдине, що нам від неї потрібно – це щоб вона не втручалася і не контролювала кожен наш крок, не роздавала вказівки мені і внучці з приводу і без? Допоможіть порадою, будь ласка, буду вдячна!

Джерело