Так сталося, що свекруха, Ганна Андріївна, переїхала до нас жити після великої неприємності. Її донька Олена, моя зовиця, переконала матір переписати на неї квартиру, обіцяючи, що подбає про її майбутнє.

Але, на жаль, Олена обдурила свою матір: вона продала квартиру і поїхала з коханцем до Італії, залишивши Ганну Андріївну без даху над головою. Це був справжній удар для свекрухи, адже вона втратила не лише житло, але й довіру до рідної доньки.

Ганна Андріївна — дуже добра та щира жінка, яка з самого початку прийняла мене як свою рідну. Наші стосунки завжди були теплими, і я щиро співчувала їй у цій ситуації. Мені не було байдуже, де вона буде жити, тому я сама запропонувала, щоб вона переїхала до нас. Вона не мала іншого вибору і погодилася, хоча я бачила, що їй було важко зважитися на цей крок.

Переїхавши до нас, свекруха весь час почувалася незручно. Вона постійно повторювала, що вона у нас “в гостях”, хоча я багато разів намагалася пояснити їй, що вона тут завжди бажана і рідна.

Вона казала: “Інна, я все-таки у вас в гостях. У вас своя сім’я, моя присутність тут зайва.” Ганна Андріївна намагалася бути максимально непомітною, навіть в туалет виходила тільки тоді, коли нас не було вдома. Це мене сильно хвилювало, бо я не хотіла, щоб вона відчувала себе зайвою у власній родині.

Крім того, вона взяла на себе багато обов’язків по дому: допомагала з прибиранням, прасуванням, готуванням, хоча я не просила про це.

Вона хотіла віддячити нам за гостинність, але я розуміла, що така ситуація її пригнічує. Вона навіть намагалася давати нам гроші зі своєї невеликої пенсії, але я ніколи їх не брала, бо знала, що це їй не під силу. Ми з чоловіком ні в чому не потребували, і я не хотіла, щоб вона відчувала додатковий тягар.

Я зрозуміла, що так не може продовжуватися вічно. Незважаючи на наше тепле ставлення, свекруха постійно відчувала себе на “чужій території”, а це було несправедливо. Тому я запропонувала чоловікові рішення — знайти для Ганни Андріївни окреме житло, де б вона почувалася спокійно і комфортно.

Ми почали шукати варіанти, і через деякий час я знайшла невеликий, але затишний будиночок у сусідньому селі. Це був ідеальний варіант: будинок був добре відремонтований, з усіма зручностями, необхідними для комфортного життя літньої людини.

Ціна за будинок була досить приємною, і у нас були деякі заощадження. Для того, щоб повністю оплатити покупку, нам не вистачало лише невеликої суми, яку ми вирішили взяти в кредит. Але це було варте того, щоб свекруха відчула себе господинею в своєму домі.

Коли ми розповіли Ганні Андріївні про наше рішення і подарували їй ключі від нового будинку, вона розплакалася. Це були сльози радості й полегшення. Свекруха не могла повірити, що тепер у неї буде свій власний дім, де вона зможе жити спокійно і без страху за своє майбутнє.

Ми всі дуже раділи цьому рішенню. Ганна Андріївна отримала те, що їй було так необхідно — власний затишний куточок, де вона могла б почуватися комфортно і незалежно. Вона більше не відчувала себе тягарем, і це повернуло їй віру в себе та спокій. Тепер ми часто її відвідуємо, і бачимо, що вона дійсно щаслива у своєму новому домі.

КІНЕЦЬ.