Я не вважаю себе неповноцінною, не думаю, що в моєму житті все, так би мовити, позаду лише на тій підставі, що в мене є дитина від першого шлюбу.

Мені всього 29 років, заміж вийшла в 22 роки, через 2 роки зʼявився синочок. Напевно, я була занадто молода і не помічала в чоловікові негативних рис. Ось чесно: ніякі «дзвіночки» навіть не дзвеніли. Усе змінилося після появи дитини.

У чоловіка немов дах з’їхав, почав проявляти агресію. Після того як він мене вдарив по обличчю за те, що я не попрасувала вчасно стопку білизни, я втекла, як тут кажуть, кидаючи тапки.

Дитині був рік і 3 місяці, повернулася з нею до батьків.

Перший час мені, природно, було взагалі не до романів: повна заглибленість у малюка, та ще й колишній чоловік нерви виносив неабияк. То на колінах у під’їзді стояв, благаючи повернутися, то погрожував, що я ще пошкодую про те, що на світ зʼявилася.

Спасибі батькам, які мене підтримали, інакше і матеріально б не вирулила (колишній від аліментів бігав), і морально б зламалася. Поступово все почало входити у свою колію. Вийшла на роботу, а через півроку батьки запропонували варіант із житлом.

Річ у тім, що в мами є старша рідна сестра. Жінці майже 60 років, але вона дуже хвора. Мама з сестрою завжди спілкувалася, дітей у тієї немає, здоров’я з кожним роком дедалі гірше. Батьки порадилися і вирішили взяти мамину сестру до себе, а тітка підписала дарчу на свою квартиру мені.

Квартира двокімнатна, я працюю, син у садок ходить. Перший час після того, як я стала жити одна, я не могла повірити в те, що в моєму житті настає біла смуга.
— Подумаєш, один гад попався, – говорила та сама мамина сестра, – це не фінал життя. Які твої роки, зустрінеш ще хорошого чоловіка.

І я зустріла. Молоді люди на мене завжди увагу звертали, але тривалий час я сама від них шарахалася, все боялася нарватися на такого ж, як колишній чоловік. Він, до речі, одружився, дочка в нього, заспокоївся, від мене відстав, принаймні.

Так от, від кількох залицяльників я буквально «морозилася», вбачаючи в них риси жорсткості, агресії, бажання домінувати. Рік тому познайомилася з Глібом. Відразу зрозуміла – він зовсім інший. М’який, інтелігентний, добрий, синові моєму завжди приносив подарунки, увагою мене оточував.

Почали зустрічатися, поступово стосунки стали близькими. Звісно, час ми проводили на моїй території, оскільки Гліб жив зі своєю мамою. Ми могли сходити разом (і з моїм сином) погуляти, проводили час у кафе удвох, коли батьки мали змогу взяти до себе онука.

У мене в квартирі завелися капці, зубна щітка та інші дрібниці, які належали Глібу. На вихідні він зазвичай залишався у мене з ночівлею, приходячи в п’ятницю і йдучи до вечора в неділю.

— Хороший чоловік, – сказала мама, – а що він постійно йде? Вже й живіть разом, дивись, сім’ю побудуєте.

Я й сама зрозуміти не могла, чому Гліб ніяк не пропонує мені не те що заміж, а просто – жити разом? Ми одне одному підходимо, нам разом добре, з моєю дитиною в нього стосунки складаються.

Я почала про майбутню сім’ю думати, про те, що я і другу дитину хотіла б від порядного і турботливого чоловіка. Але час минав, а ситуація залишалася все тією самою: з п’ятниці по неділю разом, далі – нарізно. І жодного спільного побуту, жодного натяку на сім’ю.

Ми навіть уже познайомилися з батьками одне одного. Їздили до його мами на дачу, вона сама кликала на шашлики. І одного разу я наважилася, я в лоб запитала Гліба про те, які його подальші плани щодо мене.

— Розумієш, еее, – промямлив 33-х річний мужик, – я ще не думав на цю тему.
— Так подумай, – кажу, – я хочу сім’ю, можливо, ще дітей, а не так: спимо разом іноді.

Замість відповіді наступного дня (у понеділок), мені зателефонувала мама Гліба.

— Ти вирішила, що знайшла того, кому можна повісити на шию свою дитину? Та як ти взагалі могла подумати, що мій син з тобою одружиться? Проводити час разом і створювати сім’ю – дві різні речі. Я ніколи не дозволю своєму синові взяти за дружину жінку уже була одружена і у якої є дитина він іншого. Зрозуміло?

Я в шоці була. Милий, уважний, турботливий, добрий. Мамсик. Зрозуміло, ні про які подальші стосунки й мови бути не могло. Зате тижнів через 2 від Гліба прилетіло повідомлення, у п’ятницю вранці:

«Давненько не бачилися, не заперечуєш проти зустрічі? Я скучив».

Я відповіла на повідомлення:

«Я не можу собі дозволити мати стосунки з маминим синочком. Так, навіть спати з таким не можу собі дозволити. І потім, ти ж одружений».

Гліб: «З глузду з’їхала? На кому я одружений? Я ніколи не був одружений».

Я: «На мамі».

Ось і все. Що ж так не щастить? Один брутал, але агресор. Другий мямля і мамсик? І невже наявність дитини є такою перешкодою, щоб створити нову сім’ю?

КІНЕЦЬ.