Я зайшов до тітки на сливки, бо в них рясно вродили. Вікно було відчинене, тому її розмову з рідним братом я чув на власні вуха. Якби мені хтось це розказав, то б не повірив. Рідня називається.

Моя мама з багатодітної сім’ї. Всіх їх було десятеро. Чотири хлопці і шестеро дівчат.

Моя мама залишилася жити в батьківській хаті, куди вона привела чоловіка, а згодом з’явився я, а через три роки і моя сестричка.

В нашому ж селі живе тітка Люба, тітка Катя і дядько Петро. Всі давно живуть своїм життя: село, робота, діти, а вже і внуки.

Два роки тому я одружився, моя Наталя при надії. Поки ми живемо з моїми батьками, але вже почали будівництво свого будинку.

Я вчитися сильно не хотів. Після школи закінчив училище, вчився на повара, але працюю на будові.

Ми гарно собі живемо, дружина майстер манікюру, тому з грошима все нормально.

А в тітки Каті, що недалеко від нас, також син і дочка, мої двоюрідні. Ми завжди дружили і родичаємося. Бо хто як не ми будемо підтримувати в скрутних ситуаціях чи в радості один одного.

І ось власне син тітки Каті, Дем’ян, оголосив всім, що одружується. І все б нічого, але дівчина в нього з дитиною, але заміжня не була.

Всіх наших родичів це насторожило. Бо як так, невже дівчат без дітей немає. Я своїй мамі зразу сказав, щоб нічого не говорила, бо це не їх справа. Ну закохався Дем’ян, хіба це погано, та й діти чужими не бувають.

Сам Дем’ян серед усіх нас братів та сестер був найрозумнішим. Він навіть школу закінчив з відзнакою. Вивчився на юриста і працює помічником поки.

Живе з тою дівчиною і дитиною на орендованій квартирі.

Ніби всі вже й змирилися з вибором Дем’яна, але це я так думав.

В неділю тітка після церкви сказала, щоб коли буде час, я зайшов до них, бо гарна сливка вродила, а нема кому їсти.

– Твоя Орися чекає дитину, їй потрібні вітаміни.

Я прийшов до них десь годинка шоста. Відразу ж зайшов в сад. Вікно в хату було відчинене, тому розмову тітки Каті зі своїм братом я добре чув.

– Розумієш, Петре, це якби Антон мав одружуватися на жінці з дитиною, я б нічого не казала, але ж це мій син, такий розумний і вихований.

Ну чому така несправедливість. Все життя буде чужу дитину виховувати і забезпечувати. Антон розумом не блистить і як йому з тим повезло, ще й хорошу яку дівчину собі за дружину взяв і дитя скоро буде, своє не чуже.

Мені так неприємно стало. До чого тут хто як вчився і ким став? В кожного своя доля, але, схоже, тітка Катя цього розуміти не хоче.

Як би ви реагували на ситуацію, що склалася в нашій сім’ї? Чи справді це так погано, якщо Дем’ян одружиться на дівчині з дитиною? І до якого берега тут взагалі я?

Джерело