Каже Віра, що їде до сестри в Ізраїль майже на два місяці. Ну хіба це нормально.

Ось ніколи не їздила, а тепер така ситуація і невістка надумала.

– Щось тут не чисто, – кажу я Ярославу, а він замість того, щоб щось вирішувати з цим, сміється.

Хочу у вас спитати поради, бо мені здається, що хоче Віра просто лишити мого сина на призволяще.

Ну а як інакше пояснити ту її поїздку?

Живемо ми всі в Києві. В мене своя квартира в дітей своя.

Ярослав рано одружився на Вірі. Їм обом ледь двадцять стукнуло. Привели на світ мого онука, якому одинадцять.

Мій Ярослав працює прорабом на будові. Закінчив він інститут свого часу, але по спеціальності не працює.

Віра ж рахує себе “елітною” жінкою, бо вона в нас вчителька молодших класів, чим дуже гордиться.

Я мовчу, бо що буду казати, хоч і вважаю, що вчителька це не лікарка.

Завжди вони з Ярославом і сином їздили на відпочинки разом. Раніше за кордон, а останні роки десь в Карпати чи інші місця. Я завжди казала, вивчайте Україну, в нас стільки прекрасних місць, ні їм Будапешти подавай і Прагу. Але то їхня справа, головне, що разом.

А цього року Віра надумала ні з того ні з сього, поїхати до своєї рідної сестри в Ізраїль.

Ярослав ж не їде, а їй чого туди з сином пертися? Зараз для всіх нас важкі часи, та сядь дома і чоловіка підтримуй, але ж ні.

Я хвилююся і не даремно, бо сестра її минулого року розлучилася з чоловіком.

Іван, чоловік тої Галі, приїхав додому як не вмитий. А вся справа звісно, в якомусь чоловіку.

Галя побачила, що може жити з кращим, то чого Івана біля себе тримати.

Той Іван, наскільки я знаю, зараз живе з мамою, нічого він не хоче, на роботу не йде, а живе на свої збереження. Але ж ці збереження мають схильність закінчуватися.

Ось Віра і їде, ніби як познайомитися з новим чоловіком сестри, а там хто його знає. Я не здивуюся, як випливе таке, що в того чоловіка є брат неодружений.

Моя “чуйка” мене ніколи не підводить, але син слухати мене не хоче.

Ну як Ярослав буде стільки часу без жінки? Це ж не нормально. Віра ніби й розумна жінка, але такі необдумані вчинки робить, що просто слів бракує.

Як мені достукатися до сина, щоб Віру з сином ніде не пускав? Бо до невістки “стукати” марно, та вперлася і все…

Джерело