Звичайно, всі ви мені тут скажете не втручатися в родину сина, там же дитина і мабуть його все влаштовує. Але це моя дитина і мій онук, і я не можу бути байдужою.

Ми з чоловіком живемо у невеличкому райцентрі Київської області. У нас вже дорослі син і дочка. Дочка мешкає в іншій країні, бо свого часу поїхали попрацювати в Іспанію і там зустріла свою долю.

У Іринки все добре, двоє діток, вона нам з чоловіком частенько навіть грошима допомагає. За донечку я спокійна. Чого не можу сказати про молодшого сна Максима. Тут моя душа просто не на місці.

Син вчився в столиці, там і зустрів дівчину. Аліса була білоручкою від початку – це було видно. Міська дівчина, що з неї взяти. Але ми з чоловіком не могли не прийняти вибір сина.

Купили ми в складчину зі сватами квартиру молодятам двокімнатну в столиці і стали вони жити. Згодом народився у них синочок Захар. До нас вони їздять, але не часто, та і ми іноді у них буваємо – це ж не далеко.

Частіше приїжджаю я, бо відвідую у Києві деяких спеціалістів, дякувати грошовій допомозі дочки. Так чи коли я сама приїду, чи з чоловіком – вони нас завжди годують замовленою їжею з доставки. І самі так харчуються.

Пам’ятаю, буквально у перший свій приїзд до сина у пеший рік їхнього життя я дізналася, що невістка не готує голубці і борщі, не гладить ні одяг, ні постіль.

Поті виявилося, що вона не готує взагалі, втомлюється на роботі сидіти 8 годин перед монітором, мовляв. Прийде додому – дзьобне якусь канапку чи банчок оливок з’їсть з келихом червоненького, та і все. Я на власні очі це бачила.

А син з роботи повертається з піцою чи вона їм локшину якусь запарить з сосискам.

Але цей вечір став точкою неповернення. Приїхала я в столицю в п’ятницю, щоб у суботу зробити свої справи. Привезла з собою деякі гостинці, бо ж знаю, що там пусто в холодильнику. Аліса навіть не гляну, що я привезла, я сама Захарчика пригостила тістечками з молоком.

Гралася я онуком, поки не прийшов син. Коли Максим помив руки і переодягнувся, то пішов на кухню, я – також, бо хотіла з ними всіма чаю випити. І ту я побачила, яку вечерю накрила сину Аліса! У мене – очі на лоба!

Головне, що в холодильнику ж були якісь пельмені, але коли син повернувся з роботи, вона поставила перед ним склянку кефіру і шматочок хліба, политий оливковою олією. Все!

Я мовчки пішла з кухні. Нічого їм казати не стала, бо було би дуже гучно, голосно й емоційно. Навіщо мені робити сину гірше? Ну але й змовчати я цього разу не змогла. В суботу, коли була сама на вулиці, подзвонила матері Аліси.

Я свасі так і сказала: якщо вона не пояснить дочці елементарного, я зроблю все, щоб мій Максим пішов від їхньої дочки. Розмова була не проста, ну але це вже перейшло всі межі.

І якщо в наступний свій візит я побачу те саме – вдамся до певних кроків, але разом з моїм сином така дружина поруч не буде. Чи я не права, скажіть, люди добрі?

Джерело