Галина Геннадіївна переживала, щодня відриваючи листок від календаря. День змінювався один за одним, а невістка та син не поспішали повертати їй борг.

Близько семи місяців тому подружжя приїхало до жінки з благанням про термінову допомогу. Андрій знайшов в інтернеті автомобіль за низькою ціною, і горів бажанням придбати його якнайшвидше.

Оскільки зайвих грошей у сім’ї не було, вони розкинули мізками, та вирішили звернутися до своїх батьків.

Візит до тещі не приніс жодного успіху. Євдокія Семенівна рішуче заявила, що не дасть жодної гривні.

– У мене є, звичайно, кілька десятків тисяч у схованці, але я їх вам не дам. Потім трясти замучуся, – пробурчала жінка, ясно давши зрозуміти, що ловити подружжю в її будинку нічого.

Дарина намагалася переконати матір у тому, що вони все повернуть протягом кількох місяців, проте та її вмовлянням не піддалася.

І, як з’ясувалося пізніше, правильно зробила. Після тещі Андрій прийняв рішення навідатися до матері, яка отримувала непогану пенсію за вислугу років.

Жінка не один десяток відпрацювала вчителем у сільській місцевості, та зовсім недавно вийшла на заслужений відпочинок.

– Треба купити тортик, – бажаючи задовольнити матір, запропонував дружині Андрій. – Треба підмастити її.

Вони дорогою заїхали в супермаркет, і купили улюблений торт Галини Геннадіївни. З презентом у руках вони, схвильовані, приїхали до жінки без жодного попередження.

– Ой, ви чого не подзвонили? – Галина Геннадіївна відчинила двері, та здивовано сплеснула руками.

– Вирішили, що застанемо тебе вдома, – виправдався Андрій, і простяг жінці коробку з тортом.

– Мій коханий! – сплеснула руками Галина Геннадіївна. – Проходьте, чайок поп’ємо.

Вони стривожено переглянулися, бо затримуватись надовго у родички вони не збиралися.

– Мамо, ми тільки поговорити прийшли, нам розсиджуватися взагалі ніколи, – загадково посміхнувшись, відповів Андрій.

– Що таке? – злякано сплеснула руками Галина Геннадіївна. – У вас щось трапилося?

– Ми машину хочемо купити, але грошей нема. Пам’ятаю, ти говорила про те, що відкладаєш, – син з надією глянув на жінку.

– А багато потрібно? – поцікавилася Галина Геннадіївна.

– Сто двадцять тисяч гривень потрібно, – випередила чоловіка з відповіддю Дарина. – Ви нам допоможете?

Літня жінка задумливо притиснула коробку з тортом до грудей. Здавалося, вона про щось зосереджено думала.

– Ну, у мене там є, – повільно відповіла Галина Геннадіївна. – А ви коли повернете?

– Упродовж кількох місяців все тобі точно повернемо, – щиро запевнив жінку Андрій.

Літня мати ще трохи пом’ялася, але все-таки вирішила допомогти синові та невістці з покупкою машини.

У глибині душі їй не хотілося позичати Андрію, бо Галина Геннадіївна вже зв’язувалася одного разу з ріднею з приводу грошей, і досвід вийшов не зовсім вдалий.

Однак у цьому випадку жінку підкупив той факт, що про позику її просить рідний син. Галина Геннадіївна пішла в кімнату, і за кілька хвилин повернулася з грошима.

– Перерахуйте, тут має бути сто двадцять тисяч, – промовила жінка.

– Ми вам віримо, – дбайливо взявши гроші з рук свекрухи, посміхнулася Дарина.

Подякувавши Галині Геннадіївні за допомогу, подружжя розпрощалося і поїхало додому. Наступного дня вони приїхали до жінки на купленій машині, щоб похвалитися.

– Ну, як тобі, мамо, наша обновка? – Андрій показав матері через вікно свій автомобіль.

– Старенька, – сухо констатувала Галина Геннадіївна. – Головне, щоб вам подобалася та і їздила. Сподіваюся, ви про мене не забудете?

– Якщо треба, завжди звертайся, звожу, куди скажеш, – рішуче відповів син.

– Та я не про це говорю, – покривилася жінка. – Я про борг вам нагадую…

– У мене все добре з пам’яттю, – невдоволено промовив Андрій, якому це нагадування не сподобалося.

З кислими обличчями вони попрощалися з Галиною Геннадіївною і поїхали додому. Ні цього місяця, ні наступного, ні ще через пару, син не повернув матері ні гривні.

Нагадувати про борг жінка не наважувалася, сподіваючись, що в Андрія таки з’явиться сумління.

Проте за сім місяців Галина Геннадіївна переконалася у тому, що ніхто й не збирався повертати їй взяту суму.

Зрештою зневірившись, жінка викликала таксі, та без дзвінка вирушила прямо до сина додому.

Біля воріт вона побачила ту саму машину, яку Андрій купив за її гроші. Автомобіль був щойно вимитий, і чистим капотом блищав на сонці.

Галина Геннадіївна сплатила поїздку таксисту, і пройшла у хвіртку. Загавкав собака, і на його гавкіт з дому виглянула невістка.

– Ой, Галино Геннадіївно, а ви чого до нас? — трохи розгубившись, спитала Дарина.

– За боргом приїхала, – сухо відповіла жінка. – Ви самі чогось не поспішаєте повертати його.

– Нема з чого поки що, – з-за спини дружини визирнув Андрій. – Свої ж люди, почекай ще трохи…

– Скільки? Ви вже й так проґавили всі терміни, – обурилася Галина Геннадіївна, і її погляд упав на дрова, наколоті біля ґанку.

Спритно схопивши в руки одне поліно, жінка грізно глянула на сина та невістку.

– Я зараз піду і розіб’ю лобове скло! – войовничо сказала Галина Геннадіївна. – Дістали вже! Я своїх грошей не отримаю, але й ви дулю на машині більше покатаєтеся, – додала вона, і стрімголов побігла за огорожу.

Переляканий Андрій поспішив слідом за матір’ю, сподіваючись її заспокоїти. Насилу йому вдалося в останній момент вихопити з рук матері поліно.

– Повернемо ми тобі гроші…

– Коли? Знову пів року годуватимеш сніданками? – обурилася Галина Геннадіївна і, схопивши камінь з землі, кинула його в лобове скло машини.

Почувся гучний дзвін, і по склу автомобіля поповзла ґрунтовна тріщина.

– Тепер точно нічого не поверну! – Заявив матері Андрій. – Зовсім не думаєш, що робиш? Скло грошей коштує!

– Моїх грошей! – рикнула у відповідь Галина Геннадіївна, і почала кидати в машину камінням.

Чоловікові насилу вдалося втихомирити матір. Викликавши таксі, він відправив її додому.

Однак на прощання заявив, щоб після того, що сталося, вона не чекала від нього ні гривні. А Галина Геннадіївна мізкувала, що ще утнути, щоб все-таки стягнути свої чесно зароблені кошти!

Навіть планувала у поліцію звернутися, та жодних доказів про позику не мала. Оце так потрапила в халепу! Від кого завгодно, але від рідного сина не чекала такого свинства! Як вчинити, щоб борг повернути?

КІНЕЦЬ.