Я сирота. Заміжня вже вісім років, живемо у батьків чоловіка. У нас з Ігорем є старший син Макар і зовсім недавно народилася донька Злата. І чоловік хоче привести в дім батьків іншу жінку, а я не знаю, куди подітися з дітьми.

Стосунки з чоловіком були прекрасні, сина він любив, тож я вирішила народити ще одну дитину. Свекруха нещодавно пішла на пенсію, сказала, що допомагатиме з дітьми.

Але за місяць до появи донечки я помітила, що чоловік до мене став байдужим. Постійно затримується на роботі, перестав приділяти увагу сину. Якось Ігор навіть не ночував удома.

Я не стала нічого з’ясовувати, вирішила, що після появи другої дитинки все налагодиться само собою. Як же я помилилася!

Одного разу, коли ми були вдома самі, Ігор сказав, що хоче поговорити зі мною відверто, бо далі він так жити не хоче. Розповів, що у нього є інша жінка, він її любить, але поки не народиться дитина, вона буде зі мною.

Мене це так вразило, так було несподівано, що я не могла в це повірити. І зовсім не розуміла, що мені робити далі. Я дуже переживала, уявіть мій стан.

Але донька народилася здоровою, зараз їй уже півроку. З чоловіком ми чужі люди. Він досі зустрічається з тією жінкою. Я думаю, що він чекає, щоб я пішла. Але мені нема куди йти з двома маленькими дітьми, хіба що на вулицю.

Його батьки одразу не втручалися, думали, ми розберемося самі. А зараз вони на моєму боці і дуже люблять дітей. Сказали, що це мій дім, а якщо йому не потрібна сім’я, то хай іде він.

Але мені від цього не легше. Я все одно почуваюся тут зайвою, але що робити не знаю. Так і я живу. Існую х дня в день, мене тримають лише діти.

Джерело