– Я собі так подумала, Тетяно, що свій ювілей святкуватиму не в ресторані, а дома. Приїде і дочка і невістка, всього мені наготують, торт Лариса вже замовила в своєї подружки, – сказала мені сестра за дві неділі до свого ювілею.

Я ж до того часу вже собі і наряд на базарі новий прикупила, бо ж не так часто я по ресторанах ходжу і подарунок, мікрохвильова піч, вже в кладові запакована з бантиком чекає свого часу.

Два роки тому в мене був ювілей. Я старша за Олю. Живемо ми в одному селі, тому часто зустрічаємось. В неділю, після служби, то я до неї на вареники, то вона до мене. Гарно ми собі живемо. В Олі чоловіка вже немає. Вона одна залишилася. Діти живуть своїм життям в місті.

Я ж з чоловіком, сином і невісткою, мені в тому плані веселіше, бо і внуки поруч, завжди щось щебечуть, розказують.

Свій ювілей я вперше святкувала в ресторані. Колись такого не було, а може і було, просто в нас грошей не було таких.

А тепер діти все організували, замовили, з села забрали і як пані за стіл посадили. Нічого тебе не цікавить, і посуд не потрібно вкінці мити. Ну не ювілей, а казка.

Мені Оля подарувала два роки тому конверт, де вложила дві тисячки. Це гідний подарунок, як на ювілей я вважаю, ще й в ресторані. Місце то ж коштує чимало. Я не дуже знаю, бо діти розраховувалися, але десь я щось та й чула.

Коли я дізналася від Олі, що і її діти хочуть ресторан замовити, то відразу ж попросила невістку зі мною на базар поїхати.

Це вже осінь, похолодало. Невістка моя має смак. Купили мені гарну трикотажну сукню, черевички на невеличкому каблучку і пальто кашимірове.

– Мамо, ну ви як зірка. Та ви заміж такі красиві не виходили, – сміється вона.

Щоб не думати- гадати з подарунком, я забігла в магазин техніки і придивилася за подарунком для сестри.

В неї хоч діти і добре живуть, але досі Оля не має мікрохвильовки. Все вона на тому газі гріє.

Ось я і вирішила зробити від своєї сім’ї сестрі такий подарунок, щоб запам’ятався. Я оплатила, навіть мені гарно запакували, але забрати я попросила сина автівкою, бо об’ємно.

Син наступного дня мікрохвильовку привіз. Вона вже красується в кладові. Невістка планує мене накрутити навіть підмалювати трішки, щоб я красива в тому ресторані була. Має з’їхатися вся наша родина, а це чоловік десь вісімнадцять.

Я вже дні, а то й години рахувала до тої суботи, аж тут телефонує мені Оля і каже, що щось там з тим рестораном не те і діти вирішили, що самі дома в селі зроблять мамі гостину.

Я розчарована. Ну як так? В мене і наряд і подарунок не простий. Якби ж я зразу знала, що святкування буде дома, то б не тратилася так.

Але дивно мені, що діти Олі не змогли якийсь інший ресторан знайти. Невже на маму пошкодували грошей?

Але тепер у мене дилема. Я маю чек від мікрохвильовки. Може то, поки є можливість, її повернути, а в конверт тисячку вкласти?

Як на мене, на святкування в хаті, той подарунок завеликий. Та й знаю я її дітей, вони на стіл сильно тратитися не будуть.

Як мені бути?

Джерело