Я сьогодні поїду ночувати до себе! Ти ж не проти? Десь о сьомій ранку до мене має заїхати син, маю бути дома, – сказав Юра, коли клав у невеличку сумку свій спортивний костюм. Я присіла на кухні і коли він пішов, заплакала. Ми вже давно дорослі люди, але повинні переховуватися від синів Юри, бо той не хоче розповідати їм про нас правду. – Їм не сподобається, що тато так легко забув про маму і вже живе з іншою жінкою. Нам і без цього добре!, – поцілувавши мене в чоло, сказав Юра

– Я сьогодні поїду ночувати до себе! Ти ж не проти? Десь о сьомій ранку до мене має заїхати син, маю бути дома, – сказав Юра, коли клав у невеличку сумку свій спортивний костюм.
Я присіла на кухні і коли він пішов, заплакала. Ми вже давно дорослі люди, але повинні переховуватися від синів Юри, бо той не хоче розповідати їм про нас правду. – Їм не сподобається, що тато так легко забув про маму і вже живе з іншою жінкою. Нам і без цього добре!, – поцілувавши мене в чоло, сказав Юра.
Я була б дуже рада, якби ви могли дати мені слушну пораду в цій складній для мене ситуації.
Можливо, ви скажете мені залишити це в спокої, тоді я послухаюся вашої поради, тому що я сама не знаю, чи нормально це чи ні.
Рік тому у віці 56 років я зустріла хорошого чоловіка, і це було кохання з першого погляду.
Юра заробляє пристойні гроші, добре виглядає і йому зі мною добре. Ми з ним однолітки.
Я вважаю що мені дуже пощастило, оскільки я зустріла в такому віці неймовірно хорошу і люблячу людину, а найголовніше, Юра вільного стану, його дружини багато років тому не стало.
До повного щастя Юра дуже пристойно заробляє, добре виглядає і дивиться на мене в такому віці, як на жінку-богиню!
Живемо разом вже пів року (зі мною, бо в мене більша квартира і в центрі міста), але Юра поки тримає наші відносини у таємниці.
До своїх дорослих дітей він ходить один, без мене. Зауважу, що обидва сини вже дорослі і створили свої сім’ї.
Юра удає перед ними, що досі живе один в своїй квартирі і нікого не має.
Він чомусь думає, що сини не сприймуть його нове кохання, і взагалі, їм буде неприємно, що тато так легко забув про їх маму, зустрівши мене.
– Вони не зрозуміють. Для них це буде як зрада. Я відчуваю, що поки про це варто мовчати. Нам добре, а це найголовніше. Для чого когось у наше життя пускати?
Та мене це дуже турбує. Я хотіла би зустрітися з синами Юри і жити по правді, як є, і йому б було спокійніше, бо жити і приховувати свій щасливий і закоханий стан, дуже важко.
Як ви вважаєте, чи варто мені якось підштовхувати Юру чи наполягати на своєму проханні, чи це його бажання нормальне і уважне до дітей, а я, як старша і нібито мудріша, повинна поступитися?