Я така собі “золота невісточка”. На дачу мчу за першим покликом, перед всіма родинними святами допомагаю Олені Василівни приготувати і накрити на стіл, а потім ще й прибрати. Свекруха мене любить – не те слово! Але от грошей нашої родини я не бачу – половина наших заощаджень йде саме на свекруху та її родину, я не знаю, що з цим робити

Розповім вам свою історію і сподіваюся на поради.
Я така собі “золота невісточка”. На дачу мчу за першим покликом, перед всіма родинними святами допомагаю Олені Василівни приготувати і накрити на стіл, а потім ще й прибрати. Свекруха мене любить – не те слово!
На всіх святкових сімейних зборах я – улюблена невістка. Олена Василівна розхвалює мене перед усіма своїми подругами і родичами.
А мене, якщо чесно, дуже втомило економити на кожній парі зимового взуття чи одязі, парфуми не можу собі купити навіть. Якби ви тільки знали, якою ціною мені дістається статус золотої невістки. Живу в тіні сім’ї чоловіка, а як щось змінити – не знаю.
З Артемом перед тим як побратися ми зустрічалися 5 років. З його мамою я була знайома вже дуже давно, але частиною сім’ї по-справжньому стала лише після весілля, тобто два роки тому.
Я працюю ще з часів університету. Звичайно, Артем дарував мені подарунки, запрошував в кафе чи кіно, іноді навіть в ресторан, але у побуті ми звикли ділити всі витрати навпіл. У нас у обох зі студентства була робота, тож я вважала це нормою.
Та коли ми побралися, все кардинально змінилося, я навіть не очікувала такого, щиро кажу.
А вся справа в тому, що відразу після весілля ми переїхали з нашої орендованої квартири до будинку батьків. Тут все і почалося.
Спочатку ми полагодили дах. Потім повністю облаштували дві нежитлові кімнати. Будинок у батьків мого Артем величезний, але дуже старий. Свекруха дуже наполягала на тому, щоб ми перестали викидати гроші на вітер, і нарешті переїхали до них.
Тепер усі наші спільні з Артемом гроші йдуть на побут, продукти на всю родину та машину загального користування, у якої теж не найкращі часи.
Ну й от. Спершу я думала, що переїзд до батьків Артема буде гарною ідеєю, адже зможемо відкладати гроші. Яка наївність. Але дуже швидко я зрозуміла, що грошей від цього більше не стало. Скажімо, вони почали танути на очах.
І мені здається, що іноді Артем дає батькам круглі суми, але про це мені не говорить.
Але зате свекруха мене обожнює. Перед усіма хвалить, ніяк не може перестати натішитися! Мені, звісно, приємно. Але останнім часом все частіше думаю: а може, теж взяти та з’їхати?
Мені здається, від цього наше бюджетне становище сильно покращиться. Звісно, Олена Василівна всіма силами умовлятиме Артема залишитися, але може мені варто бут більш наполегливою?