Я так втомилася від усього. Але нікуди не переїдеш, бо зарплата на моїй роботі в нашому райцентрі – копійки. вдома постійно не прибрано, ремонту років 25 не було.

Та розповім трохи детальніше свою історію, можливо, почую від вас якісь дієві поради і думки.

Я, мій чоловік і дочка, а також мій молодший неодружений брат живемо з моїми батьками, їм вже під 80 років. І всі ми живемо на 50 квадратних метрах. Уявляєте?

Якось так сталося, що все на мені. Якщо я не приберу і не помию, то ніхто нічого не робить. А мені стає вже все одно, забруднився одяг – купила новий, старий кинула в купу – у мене кімната завалена такими речами, до яких мені діла немає.

Ніхто ні на що не звертає уваги, аби їсти було що і телевізор працював. Ну й гаджети, у кожного – свій. Дивна ми родина, правда?

Чоловік мій цілими днями лежить на дивані і грає в планшеті, не працює, бо роботи для нього, бачте, нема підходящої. Дочка тільки й сидить в інтернеті, брат цілими днями лежить і дивиться телевізор або проводить час десь з друзями.

Коли приходжу ввечері з роботи, всі чекають, щоб я приготувати поїсти – готую, всі беруть їжу і знову розходяться по своїх кутках.

Батькам, звичайно, хочеться поспілкуватися, а в мене просто немає сил ні на що і настрою.

Я пробувала поїхати відпочити, повертаюся наче з новими силами, але їх вистачає тільки на кілька днів, а потім знову цей клубок.

Я не стежу майже за собою – не хочу. Я скрізь ходжу одна, друзів давно нема близьких. так і живу.

Але ось намалювалася перспектива поїхати в Італію на заробітки – знайома запросила працювати з нею в готелі, прибирати. Я вже майже погодилася, аж ожила!

Але тут всі мої теж так раптово стрепенулися, я аж щиро здивувалася! І всі в одни голос відмовляють, почали казати, що люблять мене неймовірно і самі не справляться.

Чоловік: знайду роботу за кілька тижнів, ось побачиш!

Донечка: мамо, не їдь, люблю тебе, допомагатиму у всьому по хаті, готуватиму, прибиратиму!

Батьки: не їдь, донечко, бо чи й побачимо тебе ще? Бач, які ми вже літні? хто нам готуватиме? Хто з нами поговорить?

І ось я на роздоріжжі. Так хочеться все залишити і податися подалі, світ побачити і щось заробити. Але з іншого боку – як же вони всі справді без мене тут справляться?

Що робити? Підкажіть, будь ласочка, порадою! Дуже чекаю і сподіваюся на ваші думки і свіже бачення цієї всієї моєї ситуації.

Джерело