Я хочу поїхати до чоловіка і більше не працювати. Але всі мене відмовляють. У мене в Чернівцях бізнес, я завжди утримувала всю родину: чоловіка, який 18 років не працював нормально, моїх батьків, сестер, моїх двох синів, які зараз школярі.

Але чоловік вже два роки працює в Шотландії, дуже змінився. Я хочу все тут залишити і поїхати назовсім з дітьми до коханого. Та розповім свою історію спочатку.

Ми з Тарасом побралися, коли нам було 18 і 20 років. Так рано. Було важко, не раз розбігалися, але знову сходилися, бо кохали і не могли одне без одного.

Переїхали з нашого селища в інше місто. Я вчилася і працювала, плюс син перший народився. Дуже не просто було. Тарас не працював, теж навчався. Його батьки і не збиралися нам допомагати, а в своїх я соромилася брати гроші.

Я закінчила медичний і пішла в косметологію. Зараз маю хороший стабільний бізнес, кілька кабінетів. Це далося не легко – я й зарз майже не вмію відпочивати, працюю і працюю як кінь. Маю двох синів, підлітків, мені зраз 40 років.

відтоді, як я почала пристойно заробляти, я завжди утримувала всю родину: чоловіка, який 18 років не працював нормально, моїх батьків, сестер, моїх двох синів, які зараз школярі.

У мої рідкі відпустки ми завжди їздили у різні країни, країни, красив відпочивали. Я оплатила Тарасу купу курсів, пропонувала навіть започаткувати саме якийсь його бізнес – щоб він знайшов своє місце і працював. Але він до цього не прагнув.

Мені з дітьми допомагав, забезпечував тил. Але іноді ми розходилися, причина все таж – моє незадоволення тим, що він не працює, а все тягну я.

Два роки тому ми знову “розбіглися” – Тарас нарешті поїхав закордон, я цьому сприяла фінансово. Хотіла, що б він став нарешті справжнім чоловіком.

Зараз він в Шотландії, працюю в порту на вантажівці. Робота важка, але почав заробляти. Обоє ми на відстані “скочили у гречку”, але це життя, кохати одне одного ми не перестали.

І ось я з дітьми поїхала до нього на весь серпень. Ми наче народилися, заново, наші стосунки переживають новий розквіт. Ми не можемо одне без одного. як і  юності. наші діти щасливі, коли ми обоє поруч з ними.

Тарас зараз цілком пристойно заробляє, став іншою людиною: мудрим дорослим чоловіком. Не хотів нас відпускати, зняв великий будинок.

Але в Україні у мене бізнес, школа у дітей. Ми повернулися, але тільки для того, щоб я тут згорнула і завершила свої справи, віддала дівчатам-колегам кабінети в оренду і мою квартиру нову також.

Потім ми поїдемо в Шотландию. Моє місце – біля коханого чоловіка. Ми прорахували бюджет: його грошей нам цілком вистачить на життя. Я не хочу більше працювати. Втомилася, хочу бути жінкою і берегинею домашнього затишку.

Розповіла про все рідним і друзям, а вони проти. Кажуть, що тут у мене все стабільно, є бізнес, житло. А там все спочатку, і, мовляв, Тарас зі мною знов буде шукати способи не працювати.

Але я вірю, що на новій землі у нас все вийде і буде по-іншому, що там ми нарешті будемо на своїх місцях, я стану жінкою-домогосподаркою, а мій коханий чоловік – годувальником. А ви в це вірите? У нас з Тарасом все вийде?

Джерело