Ми з чоловіком разом вже три роки. Одружились вже не молодими. Мені було майже тридцять, а Івану тридцять сім.

На даний час виховуємо донечку, якій півтора рочку.

Раніше я не зауважувала, що Іван такий скупий, але тепер це дуже помітно.

– Ти в декреті, для чого тобі косметика? Не потрібно тобі на цей Великдень нове пальто, хто тебе бачити буде? Після церкви додому, а на другий рік скажеш, що вже не в моді, чи схудла, і треба нове купляти.

Іван працює на роботі і приносить непогані гроші, до того ж, квартира в нас своя, а точніше, моя. Хоч це і колишній гуртожиток, але ми все переробили під себе і вийшло непогано.

Все мені Іван каже: зараз часи важкі, нема чого тринькати грошима.

Але я і не тринькаю. Для Івана борщ на м’ясі це вже велика розкіш.

Ось я в п’ятницю і приготувала йому на вечерю борщ, який він після першої ложки забракував.

– Іване, але ж ти не даєш мені гроші на м’ясо!

– Нормальна господиня може і без м’яса смачний борщ зварити, – а потім додав, – Тепер я розумію, чому тебе до мене ніхто заміж не брав.

Мені дуже образливо чути такі слова від чоловіка.

Він з себе строїть якогось принца на білому коні, а я ніби й ніхто.

Іван пошкодував навіть єдиній дочці грошей на нову коляску. Нам його родичі з села передали, таку замурзану, я ледве відмила, хоч до останнього надіялася, що Іван купить для своєї єдиної принцеси щось особливе.

Але що дивно, коли до нас приїжджають гості чи з моєї чи з його сторони, то на столі красуються і сири з плісняви і канапки з червоної риби. Всі його хвалять, який господар і як мені повезло.

Але насправді це просто фальш.

Мені іноді так образливо за себе і дочку.

Я вже рахую дні, щоб дочка пішла в садок і я вийшла на роботу, бо навіть на ті шкарпетки в чоловіка не випросиш.

– Для чого тобі? Ти ж дома сидиш…

Дорогі жіночки, скажіть, будь ласка, такі чоловіки колись міняються, чи це я влипла так?

Тепер вже й не знаю, може то не марнувати час з таким чоловіком і вже розлучатися?

Джерело