Та ніколи б він звідти не пішов. Як же, рідня! Йому у вуха наллють про те, що він незамінимий, про те, що треба своїх виручати і підтримувати, ну він і погоджується, – каже Ольга обурено.

— На тебе не образився, за те, що ти так вчинила?

— Образився, не без цього, а коли охолонув трохи, то я на пальцях пояснила, що не на мене треба ображатися. Нікого наші проблеми не хвилювали.

Ні діти, які їсти хочуть, ні кредит, який треба виплачувати. Сніданками годували і закликали увійти в становище.

Зате тепер влаштувався на нормальну роботу, з людським графіком і повним соціальним пакетом. І я спокійна. Свекруха та її сестра на мене зуби точать? Та нехай собі зляться, потискає Ольга плечима.

У Ольги з чоловіком двоє дітей 12-ти і 6-ти років. Квартира в кредит. Живуть у невеликому місті під Києвом. Живуть незаможно, але зараз, коли жінка знову може розраховувати, що двічі на місяць чоловік принесе додому певну суму, стало легше.

— І я додому гроші приношу, нехай у мене зарплата скромніша, але все ж таки. Давно вже навчилася економити, нам вистачає зараз, навіть відкладаю потроху, не можна ж зовсім без заначки.

Я б теж щось більш прибуткове пошукала, але, сама розумієш, діти. Зараз у молодшого садок, попереду знову перший клас. Зі старшим я в цей час у декреті сиділа, а тут зручніше, щоб робота була ближче, щоб із секундоміром на вході й виході ніхто не стояв.

— Це так…

Ще півроку тому в жінки були добрі стосунки зі свекрухою. Та не допомагала їм, але й не лізла в сім’ю.

Ходили в гості, свята відзначали. У чоловіка багато рідні. Але особливо свекруха дружна зі своєю молодшою сестрою (є ще старша, живе в іншій області).

Чотири роки тому, у пандемію, чоловік Ольги залишився без роботи. Вона тоді сиділа в декреті з молодшим сином, кредит взяли перед появою дитини. Як жити? Ринок праці тоді буквально завмер.

Чоловік у Ольги спокійний, рукатий, по дому може робити практично все. І якось тоді збіглося, що в його двоюрідного брата почалися складнощі з персоналом, він запропонував працювати в нього родичу.

— На той момент це для нас просто виходом було, – визнає Ольга. – У брата своя справа, обіцяв гори золоті. Ну чоловік і пішов, хоча й вважається, що зі своїми в цій сфері справ краще не мати.

Перший час задоволені були обидві сторони. Чоловік Ольги заміняв кількох працівників, працював на совість, багато чого налагодив, можна сказати, що незабаром усе саме на ньому й трималося. І платив йому двоюрідний брат непогано. Ольга зітхнула спокійно: гроші є, кредит платиться, на життя, за належної економії, вистачає.

— А півтора року тому стало поступово все якось погіршуватися. Ні, роботи менше не стало, клієнти нікуди не зникли. Просто брат почав на бізнес забивати відверто, та витягувати гроші.

У нього з’явилася дівчина, знаєш, такі, з губами і віями? Ну от, така лялька тепер його дружина. І все, то заплатить чоловікові менше, ніж було домовлено, то затримає на місяць-другий. Це хіба справа?

Кузен платив за сірою схемою, частину в рамках трудового договору – трохи більше за мінімалку, щоб податків поменше платити, а частину – на руки готівкою. З останньою частиною і траплялися постійні казуси.

— Не можу зараз, давай наступного місяця, ну увійди ти в моє становище, зараз усім важко, – волав до розуміння родич.

— Іди, шукай інше місце, можна і до Києва їздити, – багато разів говорила чоловікові Ольга.

– Він і минулого місяця тобі це ж обіцяв. Він сам зі своєю Анею то по басейнам, то по Карпатам, а ти сиди й чекай? Чим дітей годувати? На кредит в мами моєї позичати знову?

Чоловік погоджувався: треба йти. Але тільки-но він заїкався про це роботодавцю, як знаходили якісь гроші, нехай не в повному обсязі, але знаходили, а ще й родички підключалися, матінка з тіткою.

— Ну як так? Він тебе виручив, а ти зараз його підведеш? У всіх бувають важкі часи, налагодиться все!

— І мій совісний лопух продовжував працювати за “спасибі” майже, – злиться Ольга.

– А це не важкі часи, це стихійне лихо на ім’я Аня. Мужик голову втратив. Інший раз поїде з нею за розхідниками, а привезе шмоття багажник. Це хіба справа?

В Олі з чоловіком почалися сварки, хоча вона вже й вийшла на роботу. Все одно грошей гостро не вистачало. І тоді жінка наважилася сама поговорити з братом чоловіка, мовляв, ти думаєш платити чи ні? У магазинах безкоштовно продукти не роздають, а в нас діти.

— Все віддам, усе виплачу. І взагалі, це наші з братом справи, навіщо ти лізеш? – зрештою кузен чоловіка їй нагрубив.

— Я почекала ще місяць, – каже Ольга.

– А потім пішла в серйозні інстанції і скарги скрізь написала.

До брата чоловіка прийшли численні перевірки. І з приводу сірих зарплат і ухилення від податків, і з приводу неоформлених людей. Неприємностей він хапнув повною ложкою, грошей відвалив теж багато: і Ользі, щоб не напирала зі своїми заявами, і потрібним людям, щоб справу якось м’якше закінчити.

— Скандал у мене був не з чоловіком, а зі свекрухою та її сестрицею, – усміхається жінка.

– Мало не бити мене приходили. У всякому разі кричали так, що сусіди збиралися поліцію викликати.

Я і зрадниця, і така, і сяка. Через рідню переступила, злом на добро відповіла. А яке добро? Їм обом вигідно було, щоб чоловік там працював. А мені вигідно, щоб чоловік за роботу гроші отримував, а не обіцянки.

Щось свекруха племінника жодного разу не назвала грубо за те, що її онукам їсти було нічого, а нам пені за прострочення за кредиту нараховували!

Із чоловіком Ольга образи залагодила. Зараз він працює офіційно, здається, навіть задоволений у глибині душі, що так вийшло і він розплутався з родичем.

З матір’ю чоловіка Ольга не спілкується, втім, сестра свекрухи не спілкується і з чоловіком Ольги. Через нього ж у сина неприємності.

Що думаєте? Ольга вчинила погано?

Рідня ж, міг би її чоловік просто піти працювати в інше місце, треба було переконувати його.

Чи Ольга має рацію? Родич чи ні, а гроші всі рахувати вміють?

КІНЕЦЬ.