Жили ми з чоловіком не багато, не мало, а вже цілих п’ятнадцять років. Здавалося б, жити й жити, але втрутилися заробітки!

Чого тільки не зробить мати заради своєї кровиночки: і в вогонь, і в воду завжди готова поринути! Нажили ми двох діток, яких потрібно було вивчити, та відправити в доросле життя.

Люди кажуть, що чужі діти швидко ростуть, а своїх поки зведеш. Не знаю, як у людей, а мої, здається, тільки на світ божий з’явилися, а вже старший син на другому курсі академії навчається, а молодша намагається вступити до педагогічного інституту – тож скрізь самі гроші!

Я працювала в їдальні кухарем, а чоловік слюсарем на станції техобслуговування. Звісно зарплатня у нас не міністерська, тож вирішили шукати шляхи для підробітку. Дітей потрібно навчати, та й самі ще молоді, автівку хотілося змінити на більш нову, а то у нас вже зовсім старенька.

Саме в цей час мені зустрілася моя колишня однокласниця, з якою ми вже давно не бачилися. Спільні знайомі казали, що все вона по заробітках мотається.

– Привіт, Галино, скільки ж ми з тобою не бачилися – весело промовила Тамара, розкриваючи руки для міцних обіймів.

Я теж зраділа нашій зустрічі, та почала її розпитувати про життя-буття.

– Що ж це ми серед вулиці будемо стояти, ходім десь посидимо, суші замовимо, тож за келихом і розмова краще склеїться! На цьому й порішили.

Знайшли затишне кафе, та одна з поперед одної почали розповідати, та запитувати. Я розповіла все, як на духу про родину, про дітей, про нестачу грошей, та ще й на чоловіків пожалілася, для порядку.

І наштовхнула мене подруга на думку, що потрібно їхати мені на заробітки, тільки там можна гарно заробити, хоча й не легкі це гроші. Не зчулися, як і час промайнув!

Чоловік почав надзвонювати, та бурчати, що без нього по ресторанах шляюся, коротше все, як завжди. Попрощалися ми з подругою, та й порозходилися по домівках.

Поки я йшла додому, в моїй голові дозрів план, і вирішила я гайнути на заробітки, чим дідько не шуткує. Чоловік спочатку повикаблучувався для порядку, а потім дав добро, бо розумів, що гроші потрібні. На наступний день зателефонувала я Тамарі, та більш детально все з нею обговорили.

За тиждень я вже була у Польщі! Полуниця там була відмінна, хто там був, той мене зрозуміє!

І гарувала я на цій полуниці цілих сім років. Хоч праця і не з легких, та гроші гарні отримувала, вистачало не лише дітям на навчання.

Додому навідувалася не дуже часто, я ж заробляти приїхала, а не витрачати на дорогу. Думалося, що ось іще трішки, і поїду додому, досить. Та діти росли, а потреби збільшувалися.

Донька заміж зібралася! Наречений начебто, хлопець пристойний. Звісно, на весілля до доньки я не могла не приїхати, тож прибула напередодні. Зі сватами я вперше зустрілася біля РАГСу.

Зустріч наша була не дуже теплою, перемовилися вони зі мною парою слів, зате з моїм чоловіком сваха соловейком щебетала! Мені стало дуже прикро, бо всі гроші на весілля передавала я, а чоловік тільки організаційні питання допомагав вирішувати.

Я, звісно вирішила не загострювати на цьому питання, весілля ж. Всі урочистості проходили, як і планувалося. Гостей запросили до дорогого ресторану, все було дуже пристойно.

Все змінилося, коли почали молодим подарунки дарувати! Чомусь мої свати вирішили, що я гроші лопатою ворочаю, і обов’язково повинна була дітям квартиру подарувати!

А я, така-сяка, тільки євро в конверті піднесла! Та звідки ж у мене гроші на квартиру, як я всіх на собі сім років тягну, про це ніхто не подумав?

А що цих євро було сім тисяч, навіть ніхто не помітив! А свати, бачите, по заробітках не мотаються, тож для них подарувати холодильник, це великий подвиг! Дивлюся, і моя донька губи надула, подарунок їй не сподобався.

Отакої! Можливо, пралка більше б підійшла? Зовсім стид втратила! Сваха, між ділом, знову до мене підбігла, бо не договорила бідненька! І тут вона мені видала по повній програмі!

Що я така-сяка, сім років по заробітках шаблаюся, а на квартиру своїй доньці не заробила. Ще й чоловіка сюди приплела, що він бідненький сам тут, як неприкаяний, без жіночої опіки митарствує.

Якби не вона, то й не вижив би бідненький! А мій благовірний тільки зиркав на мене, і навіть не вступився! Сват зовсім нічого не чув, та не бачив, йому було весело, пив келих за келихом, що ледве на ногах тримався.

Так ось звідки ноги ростуть! Не дарма сваха так добробутом мого чоловіка переймалася! Можливо, невдовзі, ще одне весілля відсвяткують? Навіщо їй пияка, якщо поряд гарний сват!

Не стала я до кінця дослуховувати цю істерику, а вирішила піти, щоб доньці остаточно свято не зіпсувати. А мене ніхто й не зупиняв! Ось так сталося, грошей заробила, а родину втратила.

Спілкуюся я тепер тільки з сином, усі інші мене ігнорують. Він мене втішає, що все перемелеться, та налагодиться. А я в цьому дуже сумніваюся. Як вже буде!

Поїхала знову на плантації, тепер для себе заробляти буду, годі вже всіх на собі тягнути, не маленькі. Не дарма кажуть, скільки вовка не годуй…

А чи правильно я вчинила, час покаже, і все розставить по своїх місцях! Як вважаєте, все я зробила правильно? Чи можливо дасте пораду, бо сумнівів багато маю!

КІНЕЦЬ.