Ми родиною вирішили з’їздити у гості. Рішення це було прийнято за довгий час до поїздки, тому квитки я купила заздалегідь в інтернеті. Треба сказати, мені пощастило, вдалося взяти два квитки в одне плацкартне купе, і місця були нижні.

Ось настав день поїздки, ми сіли до свого вагона, і коли підійшли до своїх місць, то там уже була одна супутниця. Це була жінка середніх років, та повної статури.

Як тільки ми підійшли, вона відразу почала питати, які у нас місця. А після того, як я повідомила їй, що в нас нижні полиці, тут і почалося!

Спочатку ця жінка почала вимагати, щоб мій чоловік поступився їй своїм місцем. Нібито їй необхідно доглядати свою внучку, яка їде в сусідньому купе на нижній полиці.

Чоловік мій відмовив їй у цьому проханні, річ у тім, що він у мене високий, майже два метри. Він просто не зможе уміститися на верхній полиці.

Після цього, вона стала, вже наполегливіше, вимагати, щоб я поступилася їй своїм місцем. Я теж їй відмовила. Тоді вона почала канючити, але тут прийшла провідниця перевіряти квитки. Ця жінка почала їй на нас скаржитися, що ми такі погані, не поступаємось їй місцем.

На що провідниця ввічливо їй запропонувала обмінятися місцями зі своєю онукою. Дівчинка, говорить, велика і, цілком, може їхати на верхній полиці.

Так жінка почала обурюватися ще сильніше. Вона, каже, ще зовсім дитина, їй лише п’ятнадцять років. Якщо чесно, я була здивована, коли почула скільки років онуку.

І так тривало ще близько години. Вона обурювалася, навіть часом переходила на образи. Ми з чоловіком їй не відповідали, навіщо розжарювати обставини ще сильніше. Вирішили, що побурчить, і сама заспокоїться.

Але тихо в нашому купе стало тільки після того, як провідниця вмовила молодика з сусіднього купе, де їхала онука, помінятися місцями з невгамовною дамою.

Молодий чоловік теж мав верхню полицю, тому йому було все одно в якому купе їхати. Тільки після цього стало тихо, та спокійно.

Напевно, багато хто засудить нас, що нам складно було піти на зустріч жінці в роках. На що я скажу ось що. Мені часто доводиться їздити поїздами.

І квитки я завжди намагаюся купувати заздалегідь, і беру тільки те місце, де мені буде зручно. І чому я маю своє зручне для мене місце міняти на інше, щоб тільки догодити чужій мені людині?

Крім цього, я не високого зросту, і мені просто складно залазити нагору. Одного разу, якось довелося їхати на верхній полиці. Так тоді чоловік мене туди підіймав, сам він туди лягти не міг, тому що високий і просто не вміщається.

До того ж у цієї жінки було з ким помінятися. Я думаю, онука цілком вже доросла, і могла б спокійно їхати на верхній полиці, до того ж зараз є спеціальні огорожі, які не дозволять впасти.Що скажете з цього приводу? А то мені все одно дорікають сумління!

КІНЕЦЬ.