І що його робити? Кохання мого життя сказав, що половину всього майна перепише на мене, аби ми були разом і я народила йому дитину. Зараз я в другому шлюбі, маю трьох дітей від першого чоловіка і двоє спільних з другим чоловіком. Але почуття вже згасли, живемо за звичкою і заради дітей. І ось в моєму житті знову зʼявився Богдан. Це доля?

З Богданом ми були разом в далекому минулому – в чистій юності. Це було справжнє перше кохання, дуже сильні почуття. Ми були двома наївними половинками одного всесвіту.

Наша любов не витримала випробування відстанню і часом. Богдан після школи лишився в Україні, а мене батьки відправили навчатися у Францію.

Далеко не кожні канікули я могла приїхати додому, а коли приїжджала, то ми з коханим постійно сварилися через взаємні ревнощі.

Потім я закохалася у француза і вийшла заміж за Арно, в Богдан одружився зі своєю однокурсницею. І наші шляхи дуже надовго розійшлися.

З Арно у нас народилося троє чудових дітей, якийсь час ми жили дуже добре. Але розбіжність ментальності зробила свою справу. Я прививала дітям все українське, Арно був проти.

А потім захворів тяжко в Києві мій тато. Мамі було важко одній його доглядати навіть за допомогою помічниці.

Та й нашу сімейну справу могла надалі потягнути лише я – тато мене з дитинства до цього готував, я навіть на відстані з іншої країни контролювала і вела бухгалтерію його маленького підприємства.

Мама ж у мене класична домогосподарка і берегиня домашнього затишку, вона все життя ні про що не турбувалася, жила з батьком як за камʼяною стіною, вишивала, вʼязала і писала вірші. Що робить і досі та ще бавить онуків.

Отже, я прийняла тоді не просте рішення розлучитися з Арно і повернутися в Україну, додому у наш будинок під Києвом.

Звичайно батьки були раді, хоч і журилися через моє розлучення. З часом тата не стало, а я успадкувала його бізнес.

Коли моїм старшим дітям було 11, 8 і 6, я познайомилася з Ігорем. Ми одружилися, у нас народилися двоє спільних дітей – хлопчики-двійнята.

Так я стала мамою 5 діток. У Ігоря чотирикімнатна квартира в фешенебельному районі столиці, місця для нас усих достатньо. Моя мама живе в нашому з нею заміському будинку.

Минуло ще кілька років. І в якусь мить я зрозуміла, що не маю особливих почуттів до чоловіка. Якщо бути до кінця щирою з собою, то палкого кохання там не було відпочатку.

Ми на той момент обоє були самотні, нам було цікав разом, я знову відчувала себе жінкою, бажаною і щасливою. Ми стали батьками чудових синів.

Але зараз я розумію, що м просо поважаємо з Ігорем одне одного, ми батьки, але якогось душевного тепла між нами немає.

Ми скоріше ділові партнери – Ігор начальник солідної фірми, у мене свій бізнес. Ми говорили однією мовою, але все частіше спимо на різних краях великого ліжка.

До слова, я абсолютно не залежна від Ігоря фінансово: у мене своя справа і досить солідні аліменти від Арно на дітей.

І ось в моєму житті пів року тому знову виник Богдан. Він дізнався, що я знову живу в Україні – і одразу до мене.

Шлюб не зробив Богдана щасливим, вже 6 років він розлучений. Дітей їм з колишньою дружиною Бог не дав.

Я сама не очікувала такого від себе, 38-річної жінки з 5 дітьми, але почуття до мого першого коханого чоловіка в житті відродилися з новою силою.

Богдан також багато досяг у житті, також має свій бізнес – він представник в Україні великої автомобільної компанії. Має дві квартири і будинок в Карпатах, машину само собою.

Але, як він сам говорить, у коханні так щасливий ніколи по справжньому і не був, бо виявився однолюбом і хочу бути тільки зі мною. І так, ми таємно зустрічаємося вже якийсь час.

Про це знає лиш моя мама, яка радить мені слухати лиш себе.

І що його робити? Як бути? Богдан сказав, що половину всього майна перепише на мене, аби ми були разом і я народила йому дитину.

Зараз я, як вже сказала, в другому шлюбі, маю трьох дітей від першого чоловіка і двоє спільних з другим чоловіком. Але почуття між мною і Ігорем вже згасли, живемо за звичкою і заради дітей.

І ось в моєму житті знову зʼявився Богдан. Це доля? Знову ризикнути всім і почати життя з чистого листа?

Джерело