Шкільний рік для мене з чотирма дітьми – це, ну дуже важко. Однак цього року у мене є оригінальний привід “вильнути хвостом”.

У нас із Дмитром четверо дітей шкільного віку, і доглядати за ними протягом навчального року для мене не легка справа. Можливо, я взяла на себе занадто багато відповідальності за них, щоб покращити їхні оцінки. Тепер буде інакше. Під час канікул я зрозуміла, що мені потрібно більше часу для себе з багатьох причин.

Ми з Дмитром переїхали в свій будинок рік тому. Будинок великий, я не можу на це поскаржитися. Але діти сперечаються між собою і я повинна завжди бути “в строю”. Але, на щастя, у кожного є своя кімната, тому ми можемо відправити всіх по своїх кутках. Що стосується школи, то для мене це був великий безлад, і канікули мене буквально врятували.

У минулому навчальному році завдяки відповідальному підходу мені вдалося підвищити успішність більшості дітей, але це коштувало чималих зусиль. Я б сказала, що це була моя друга повна зайнятість, тому що Дмитро не має терпіння навчатися з дітьми.

Я розклеїла розклади дітей на кухні, перевіряла їхні сумки та стежила за тим, що вони мали принести до школи. Не раз після приготування вечері я допомагала робити макет з фізики, костюм для маскараду чи домальовувати картину. Коли нарешті настали свята, я зрозуміла, наскільки я спустошена і що була на межі сил.

А цього року всі канікули діти провели трішки в однієї бабусі, трішки в іншої, а дехто їздив в табір, а у мене раптом з’явилося багато часу для себе. Я провела чудових два тижні з Дмитро в Карпатах, ми обоє потребували цього відпочинку. Проте під кінець канікул всі поступово повертаються додому і на мене навалилася “хандра”.

Думка про те, що весь цикл почнеться знову незабаром, мене лякає. Дмитро сміється, але я не жартую. Іноді я таємно плачу у ванній кімнаті. Я більше не хочу вставати першою і готувати для всіх сніданок і бутерброди в школу. Мені байдуже, чи у кожного зроблені домашні завдання і в сумці правильні підручники за розкладом.

– Їй-богу, ти робиш дітям ведмежу послугу. Вони в тебе геть не самостійні на свій вік. Нехай іноді забудуть книжку чи зошит. Як вони інакше навчаться?, – сказала мені подруга і я задумалася.

Але минуло декілька днів і я зрозуміла, що таки наші діти мають нарешті подорослішати, бо я просто не зможу так опікуватися ними, бо дізналася щось несподіване.

Я чекаю п’яту дитину, і в своєму віці я точно не буду на побігеньках у вже дорослих дітей школярів.

Схоже, ми дійсно розслабилися під час нашої відпустки в Карпатах. Діти вже починають шукати нове шкільне приладдя. Я дала їм список і гроші, щоб вони самі купили те, що хочуть. Поки все йде за планом, а там, хто його знає…

Скільки у вас дітей? До якого віку ви піклуєтесь про них і збираєте в школу рюкзак? Може то дійсно я якась не така і цю дитинку Боженька дав нам, щоб я нарешті задумалася?

Джерело