Софія та Назар вже були рік як одружені. Вони сповна насолоджувалися своїм подружнім життям.

Мали достаток та злагоду в сім’ї, двоє працювали на солідних посадах в одній фірмі, винаймали квартиру та мріяли про власну.

Дітей не планували заводити, хотіли повністю побудувати кар’єру та щоб у власному житті лунав уже дитячий сміх. Але як часто в житті буває після білих смуг завжди приходить чорна.

Так і сталося в їхній сім’ї, Назар раптово занедужав, йому потрібна була допомога, яку могли надати тільки за кордоном.
Сума була надто висока, ні вони самі не рідні не могли зібрати таку суму.

І тут випадкова зустріч Софії з подругою Нелею все змінила. Софія все розповіла своїй подрузі, та з відчаю вже й благала в неї про допомогу.

Бо знала, що вона була одружена з багатими іноземцем і після того як його не стало вона стала багатою вдовою. Неля нічого не відповіла одразу але сказала що подумає.

Через декілька днів вона зателефонувала Софії і  сказала що готова допомогти але з однією умовою, вірніше послугою.
Неля захотіла щоб вони привели в світ дитя а потім віддали їй, бо бо вона сама не могла мати дітей, але дуже хотіла.

Софія довго умовляла Назара погодитись на цю умову і  врешті-решт чоловік погодився. І вже через два тижні Софія була при надії.

Через деякий час Назар поїхав за кордон, там йому допомогли, але все на жаль було марним. Через два місяці чоловіка не стало.

А ще через чотири Софія привела у світ дитинку, гарну красиву дівчинку. І за домовленістю прийшлося жінці віддати її подрузі.

Адже вона дала гроші, Назар поїхав за кордон, йому там все зробили, але що не допомогло, то вона не винувата. Софія з важким серцем віддавала дитину Нелі.

Після цього для неї все було наче в тумані. Вона не жила а просто існувала.

Її часто почав снитися Назар який говорив їй: ” Я ж казав тобі що Бог покарає нас за це”.

Софія тоді так не думала, але тепер вже й сама переконалася. Але одного раза коли Назар приснився Софії то сказав що донечка їхня буде з нею.

Софія тоді не звернула увагу на сон, але через деякий час вона дізналася що подруга потрапила в дорожню пригоду і її не стало, а дитину віддали до дитячого будинку.

Після цього жінка покинула свою престижну роботу та пішла працювати нянечкою до дитячого будинку, щоб бути по ближче з донечкою.

Вона розуміла що не може забрати її до себе, адже немає ні чоловіка вже ні власного житла, то ж це єдиний вихід був бути поряд з нею.

А потім сталося так що дівчинку удочерила одна пара. Життя для Софії знову втратило зміст. Вона блукала від знемоги парком та та й заснула на одній із лавочок.

Пробудилася від того що її за плече кивав один чоловік та говорив, чи з нею все в порядку. Потім вони стали розмовляти, Софія хотіла комусь виговоритись.

Матвій так звали чоловіка, заспокоював жінку і сказав він є дуже розуміє. Адже сам залишився з маленьким сином. Потім він дав Софії листок зі своїм номером телефону і і сказав що якщо вона хоче то То може приходити і допомагати йому з сином а він її буде платити.

Нічого не відповіла але взяла номер телефону. І От тепер Софія гуляє в парку вже не сама А з коляскою з маленьким Максимком, яким для неї став справжнім порятунком, а а Матвій хорошим та люблячим чоловіком.

Однак вечорами Софія все згадувала за свою донечку, яку удочерили. Так час ішов Максим виріс і одного дня заявив що він одружується і прийде зі своєю дівчиною.

Коли вони зайшли то Софія не повірила своїм очам, то то була її донька, вона її одразу впізнала. А як та ще розповіла історію за дитячий будинок і за те що її удочерили, то сумнівів не було.

Поривалося материнське серце розповісти все, але розум зупиняв жінку. Та й для чого, адже вона і так буде поряд з нею, бо молоді після одруження планували жити з ними деякий час.

Тепер нарешті Софія відчувала себе щасливою. Та й Назар приснився жінці та сказав: ” Я ж говорив тобі, що донечка повернеться”.

Джерело