Дарка ходила по селі і всім говорила, що її Іван погану невістку до хати не приведе. Та Іван якось сказав матері, що його наречена Тетяна Ткачиха, агрономом в колгоспі працює.

Дарка, як почула, мало не впала. Тетяна Ткачиха – негарна дівчина з їхнього села. Впала на коліна і стала відмовляти сина. Але Іван повідомив, що йде до батьків нареченої свататися. Дарка замовкла, слова більше й не сказала. Ходита чорна, як хмара.

А в день сватання несподівано дала згоду, сказавши, що разом підуть, щоб все по-людськи було. Увечері усі разом пішли до хати Тетяни. Дівчина причепурилася, збентежилася. Вийшов батько нареченої. Сватів привітав, чемно поклонився, і відмовив їм: – Не потрібний нам такий зять! Всі на подвір’ї стихли, Дарка ошелешено закліпала очима

У господині на все село Дарки було троє синів. Але чомусь найстаршого свого сина вона любила більше всіх, хоч і говорила, що для неї всі її діти однакові, і різниці в них вона не відчуває. Лукавила вона звісно, але думала, що це ніхто не помічає. Старшого Івана жінка народила ще до заміжжя. Його батьком став заїжджий начальник. Але він у селі був не довго, а згодом поїхав.

Батько Дарини, як дізнався про того начальника, то перестав доньку з хати відпускати, але вже нічого назад не повернеш.

Одружуватися той начальник й не збирався, тому що вже мав дружину та дитину. А Дарина голову втратила, думала, з собою забере її, на руках все життя носитиме, а вона в багатстві купатиметься, але не склалося. Поїхав він з селе, навіть не попередивши. Залишилася Дарка одна. А незабаром живіт вже був помітний усім людям в селі.

І раптом, несподівано навіть для батьків, вискочила заміж за свого сільського Степана-тракториста. Дарку він давно любив, одружився, не дивлячись, на її живіт.

А дитя начальника, як своє власне любив. А потім Дарина ще двох синів народила. Чоловік усіх трьох синів дуже любив, наче усі вони йому рідні були. А от Дарка, хоча й не признавалася, але найстаршого Івана любила найбільше. Він був копією того начальника.

А роки все збігали і настав час Іванові одружуватися. А Дарка ходить, і всі по селі розповідає, що її старший будь-кого заміж не візьме, тільки на першій красуні села, щоб була йому найкращою парою, бо такого красеня, як її син і в місті не знайдеш. А Іван, неочікувано, нещодавно повідомив матері, що є у нього наречена Тетяна Ткачиха, агрономом в колгоспі працює.

Дарка, як почула, мало не впала, слова підходящого не могла знайти. Тетяна Ткачиха – найнекрасивіша дівка в їхньому селі. Ну як подивишся на неї, ніби нічого страшного в ній немає. Але риси обличчя якісь грубі, щоки пухкі, ну хіба про таку “красуню” Дарка мріяла?

Не могла повірити, що син таку страхолюдину вибрав. Кинулася Дарка відмовляти Івана, пропонуючи до красивих дівок придивитися, а Іван уперся, як баран в ворота: “Краще Тетянки немає на цілому білому світі”.

Місяць вона мучилася, відмовляючи улюбленого сина від некрасивої Тетяни. Але Іван повідомив, що йде до батьків нареченої свататися. Дарка замовкла, слова більше й не сказала. Ходита чорна, як хмара. А в день сватання несподівано дала згоду, сказавши, що разом з чоловіком підуть, щоб все по-людськи було.

Зрадів Іван, що батьки його підтримують. Увечері усі разом пішли до хати Тетяни. Дівчина причепурилася, збентежилася. Але тут виходить батько нареченої, сердитий, як грім. Сватів привітав, чемно поклонився, і відмовив їм. При чому, не соромлячись у виразах, сказав, що дочку заміж за такого Івана не віддасть. Ніхто зрозуміти нічого не може: Таня в сльози, Іван намагається свою правоту довести, почав було розмову з тестем вже різким тоном.

– Та де це бачено, щоб у двадцятому столітті, батьки доньці заміж за коханого виходити заборонялося? – обурювався не на жарт наречений.

Але батько Тетяни твердо стояв на своєму:

– Не потрібен нам такий зять! І все, йдіть геть!

Тут Дарка стрепенулася піднялася і давай за сина заступатися. Але старий стояв на своєму, забрав доньку і пішов до хати. Того вечора пішли свати ні з чим додому. Дарка стала синові говорити, що батьки нареченої норовливі, не хочуть ріднитися.

– Залиш ти її, ба який у неї батько придуркуватий. А що вже про неї говорити, вона така сама. Точно має батьків характер. Нащо тобі така дружина.

Іван і сам став замислюватися, але Таню він вже добре знав, тому не хотів цього просто так залишати, і вирішив до істини докопатися. І докопався! Дарка думала, що ніхто не дізнається, але тільки шило в мішку не втаїти.

Дізналася про це Таня і Івановірозповіла, що Дарка підкупила її батька, який випити любив. Дала йому стільки грошей, що можна весь запас в їхньому колгоспі викупити. Ось і влаштував батько Тетяни показові виступи при сватах.

Не став Іван більше свататися до Тетянки. Поїхали вони в район і розписалися без всякого весілля. Виділив їм голова колгоспу на перших порах половину маленької старої хатини. А молоді і тому дуже раді!

Скільки не ходила Дарка до дітей в гості, скільки не кликала молодих переїхати в її будинок, – відмовилися геть.

А вже через 10 років у Тетяни та Івана було вже двоє дітей і свій добротний будинок. Чоловік з дружиною працювали в колгоспі на хорошому рахунку були, ось і добилися всього самі, своєю нелегкою працею. Зате тепер ні в чому потреби не мали, все своє було і господарство велике.

За цей час одружилися і молодші сини Дарки. Одружилися на красунях. І вже обидва встигли розлучитися. Багато чого в їх сім’ях сталося: і зради були, і скандали, і розчарування.

А ось Іван жив зі своєю негарною дружиною без всяких непорозумінь. Після того, як у них на світ з’явилися двоє синів, Тетяна покращала, стала стрункою з красивим рум’янцем на щоках. І господинею напрочуд гарною вона виявилася, і люблячою та доброю дружиною та матір’ю.

Так що ж, виходить, одружуватися треба на некрасивих? Зовсім ні, одружуватися треба лише на коханих. Для красеня Івана його Тетянка стала коханою дівчиною, ось і одружився з нею.

А Дарка вже постаріла, свою некрасиву невістку улюбленого сина в приклад молодшим синам ставить, які ще й досі парубкують, бо мати їм невісток вибирала.