У мене є донька, якій 8 років. Вона дуже компанійська. Та і в нашому дворі живе дуже багато молодих батьків. Відповідно і діти у них теж є. Віці приблизно такого ж віку, що й моя Софійка. Багато однокласників доньки проживає в нашому будинку.

Лише у нашому під’їзді живе 6 діток. Всього в будинку 4 під’їзди. Літом взагалі у нас у дворі весело. Батьки собі відпочивають, діти теж гуляють, буває, що допізна.

Одного разу, коли ми уже збиралися лягати спати, до нас у двері подзвонили. Я дуже здивувався, адже ми нікого не чекали в такий час, коли я запитав: “Хто?”, у відповідь почув, що це прийшов сусід. Я відразу відчинив, адже у мене відразу промайнула думка про те, що раптом ми його затоплюємо та потрібно вживати заходів.

На порозі стояв сусід, який проживає в сусідньому під’їзді. Видно було, що він сильно роздратований та ледь себе стримується. З порогу він почав свій наїзд:

– Де ваш син, зараз я його навчу, як мого Матвійка ображати! Що він собі думає, якщо йому 6 років та він молодший за мого сина, то йому нічого не буде?! Що за батьки пішли, зовсім не вміють своїх дітей виховувати. Ну, чого він не йде? Боїться?

Ледь стримуючи сміх я промовив:

– Він не йде, бо у нас не син, а донька!

Тут вечірній хуліган просто змінився в лиці, почервонів, потім побілів та почав вибачатися, а потім запитав чи не знаємо ми де живе Микола. Ми сказали, що в нашому під’їзді ніякий Микола не живе та присоромлений батько пішов з нашої квартири.

Наступного дня ми усім двором сміялися над цією історією, а той батько не знав куди від нас сховатися.

Якось ситуація повторилася та в наші двері знову постукали пізно ввечері. Софійка відразу запанікувала, просила не відчиняти боячись, що це знову той батько прийшов скандалити, але виявилось, що це наша сусідка баба Клава прийшла та принесла нам абрикоси. Вона пізніше повернулася з дачі, бо автобус відстав від графіка.

А ми ще й досі не знаємо якого Миколу шукав тоді той батько, бо серед дітей нашого двору такий не живе. Згодом та сім’я переїхала та ця історія забулася.

Джерело