Дітям Тетяни було чотирнадцять і тринадцять років, коли їх батько пішов з сім’ї. – Ну, розумієш, Тетянко, Микола закохався! А з цим уже нічого не вдієш, – втішала її свекруха. Вона довго щось говорила на кухні. Казала що Тетяна має радіти за чоловіка, бо він тепер щасливий. Що свекруха вже знає його дівчину. Вона дуже гарна, симпатична, доглянута, струнка, весела… Тетяна мовчки слухала, що говорить свекруха, а потім раптом скочила з крісла. Свекруха застигла від здивування

 

Але та не вгамовувалася:

-Ти сама винна. Подивися, на кого ти стала схожою? У перукарні колись була? Закрутиш волосся у гульку і ходиш так!

З дітьми своїми носишся, як із писаною торбою. Вони вже дорослі, не хочуть їсти кашу вранці. А ти їм пхаєш її.

-Ідіть, будь ласка, – сказала строго Тетяна і свекруха раптом замовкла.
Коли Тетяна зачиняла за нею двері, та раптом озирнулась і сказала:

-Та може, й ненадовго в нього це кохання. Повернеться ще, не хвилюйся.

-Ну вже ні, – Тетяна різко зачинила перед нею двері.

Чоловік при розлученні вирішив розділити дітей, щоб не платити аліменти.

На суді спитали дітей, з ким вони хочуть жити. І обоє в голос відповіли:

-З татом!

Тетяна не чекала такої зради від дітей. Але суд ухвалив рішення, діти залишаються з татом, мама платить аліменти…

Тетяна у сльозах збирала речі дітей і примовляла:

-Ось тепер і поживіть із дбайливим татком…

…Минуло півроку. Тепер Тетяна була недільною мамою, тепер мати була святом…

Чоловік дзвонив час від часу та просив забрати дітей до себе. Його молода дружина не може порозумітися з дітьми. Постійно сварки у домі…

А Тетяна що? Тетяні сподобалося жити одній, не дбати про уроки, не стежити за харчуванням дітей та режимом дня.

-Ні, – відповіла Тетяна колишньому чоловікові. Це ти просив на суді визначити місце проживання дітей. Тож так вирішив суд. Живи тепер і насолоджуйся…

КІНЕЦЬ.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩