Цей випадок стався у невеличкому селищі. Та коли його згадують тут – всім стає ніяково і моторошно.

Настуся рано залишилася без тата. Відтоді мама дуже змінилася. Вона часто плакала. У неї не було часу на доньку. Адже тепер Лариса почала працювати надмірно. Хоч на роботі й відправляли її додому, зважаючи на ситуацію, що склалася в житті молодої вдови, однак жінка відмовлялася.

Вона не хотіла, щоб дитина бачила її сльози. Це по-перше. А по-друге, хоч так відволікалася й менше думала про несправедливість долі та своє безталанне життя.

Потім Лариса влаштувалася ще на одну роботу. Так легше було їй. Якось жінка потрапила під дощ. Намочилася добряче, та продовжила працювати надворі. Погода була злою – ще й віяв холодний вітер, до зими справи наближалися.

А потім захворіла раптово мама Настусі. Цього й можна було очікувати. Вона геть перестала себе берегти, махнула на стан свого здоров’я рукою. Коли їй колеги говорили, що варто задуматися – лише віджартовувалася.

Того вечора забрала доню з дитячого садка, нагодувала. Сама їсти не змогла – не було сили. Прилягла біля Настусі – дівчинка відчула жар мами. Якою ж гарячою вона була!

– Мамо, пам’ятаєш – як я такою була, ти мені ліки давала? Тепер і тобі їх випити треба.

Та вдома не було нічого від температури.

– Мамо, може, у сусідки Галі спитаєш? У неї ліків багато! – продовжувала Настуся.

– Вже пізно, доцю! Я не буду її турбувати… Краще до аптеки сходжу… А ти спи…- промовила Лариса, кахикаючи й пішла.

Настуся прокинулася вранці. Та мами не було. Увечері вона теж не повернулася. Наступного дня також.

Дівчинка пішла її шукати. Спочатку звернулася за допомогою до сусідки, тітки Галі. Пішла шукати з нею. Стежка до аптеки у їхньому селищі простягалася через лісосмугу. Саме там вони і знайшли Ларису.

Вона лежала нерухомо. Дівчинка кинулася до мами: “Мамо! Мамочко!”

Жінка вже не була гарячою. Тепер її тіло було холодним. Настуся пригорнулася до нього й заплакала. Маленька дівчинка зрозуміла, що сталося.

Коли прибули поліцейські, Настю довго не могли забрати від мами.

Згодом дівчинку удочерила двоюрідна сестра Лариси – Ольги. Коли вона вийшла заміж, у Настусі з’явився і тато. Добре, що й Ольга, і Ярослав були хорошими людьми. Вони ставилися до дитини, як до рідної.  

КІНЕЦЬ.