Ми з чоловіком живемо вже п’ять років у шлюбі, раніше ще два роки зустрічалися. Мені здавалося, що я знаю його як облупленого, але нещодавно мені переконливо довели, що це помилкова думка.

Близько півроку тому у чоловіка почалися відрядження. Вони й раніше були, але раз на півроку, не частіше, а то й рідше. А тут щомісяця, а то й двічі.

До того ж, незважаючи на ці відрядження, чоловік став менше заробляти, хоча за логікою речей все має бути навпаки. Його пояснення здавалося мені переконливим, бо раніше чоловік ніколи не давав приводу йому не вірити. Я й повірила, що ці відрядження та зменшення зарплати – явище тимчасове, треба просто перечекати.

Звичайно, мені не подобалося, що чоловік так часто зривається на два-три дні в поїздку, одній було складніше справлятися і з роботою, і з дитиною, і з побутом, але я ставилася до цього по-філософськи.

Невідомо, скільки б я ще перебувала в невіданні, якби не пролунав дзвінок від “відрядження”. Дзвонила жінка, до якої чоловік і їздив уже півроку. Представилася, розповіла, яке неземне у них із моїм чоловіком кохання і що тільки дитина утримує чоловіка поруч зі мною, а то він би вже давно подав на розлучення.

Для мене це було громом серед ясного неба, але я тоді повірила не до кінця, вирішивши спочатку переговорити з чоловіком і дізнатися, що відбувається.

Розмова вийшла бурхливою, тому що чоловік не став відмовлятися і обурюватися, а впав на коліна і почав захлинаючись розповідати, як усе було.

Свою коханку чоловік знав зі школи, вони разом навчалися і навіть начебто зустрічалися якийсь час. Зустрілися на зустрічі випускників та якось закрутилося.

Оскільки коханка жила в іншому місті, чоловік вигадав про відрядження, а оскільки йому доводилося брати відпустку власним коштом та оплачувати свої поїздки самому, зарплата до сімейного бюджету почала приходити у урізаному варіанті.

Півроку в них була якась пристрасть, але останнім часом чоловік прийшов до тями і став розуміти, що творить щось ненормальне, і вирішив перервати будь-яке спілкування з коханкою.

А вона вже настроїлася на шлюб та інші принади сімейного життя, тому відступати не збиралася, тому зателефонувала мені, щоб я вигнала чоловіка з дому, а вона його прийняла.

Після цієї сповіді я так і хотіла зробит. Чоловік із валізою був відправлений до мами, що не заважає йому вже тиждень перепрошувати в мене. Каже, що все усвідомив, сам зрозумів помилку і більше не повториться. Тисне на те, що у нас дитина, заради неї ми повинні все почати заново.

А я не впевнена, що зможу пробачити таку зраду. Звичайно, зберегти сім’ю – це дуже привабливо, але я у своїх силах не впевнена. Мені здається, що якщо один раз зрадив, то й другий може бути.

КІНЕЦЬ.