Анастасія ніколи не забуде того дня, коли із трирічною донькою на руках залишилася на вулиці.

Її перший чоловік був військовим, людина консервативна, категорична і вперта.

Він тримався старих поглядів на життя, вважав, що жінка зобов’язана сидіти вдома і ублажати чоловіка. Займатися виключно домашнім господарством, дітьми та потребами чоловіка.

Але Настя не могла уявити своє життя таким. До того ж невеликої зарплатни чоловіка не вистачило б на гідне життяю

Борис був вкрай незадоволений тим, що його дружина не послухала і не пішла з роботи.

Настя працювала бухгалтером у невеликій фірмі. Якось вона поверталася додому з продуктами, щоб приготувати вечерю.

Раптом зателефонував чоловік. -Іди додому, забери дитину і йди з мого будинку.

Я подаю на розлу чення. Я знайшов нормальну жінку і тепер житиму з нею.

Ви мені більше не потрібні. У Насті навіть пакет із рук випав. Так вона лишилася на вулиці з дитиною.

Довелося повертатися до пошарпаної батьківської квартири, де жила бабуся мати. Квартира була стара, однокімнатна та знаходилася в аварійній будівлі.

Саме тоді скоротили зарплату, жити було дуже важко. Настя відмовляла собі у всьому, щоб забезпечити дитину.

Щовечора вона молилася про те, щоб доля звела з гідною людиною, яка про неї подбає.

Потім це сталося. Ігор з’явився в її житті раптово, але разом із ним прийшла радість.

Він дуже полюбив дівчину і прийняв її дитину. Щодня тепер вона дякує Богу і всесвіту за такого доброго чоловіка.

КІНЕЦЬ.