Для мене пенсіонери поділилися на два види і я не жартую.

Знаєте, ще з студентських років я помітила дивну закономірність щодо осіб похилого віку. Та й в мене були дві бабусі і два дідусі. Та й з того часу абсолютно нічого не змінилося.

Я жила в гуртожитку на кінці міста, тому прокидалася досить рано, щоб встигнути доїхати в центр на пари. Дуже часто ми запізнювалися і як думаєте чому?

Через пенсіонерів! От не розумію я для чого цим бабусям і дідусям з самого ранку кудись їхати. І їх постійно багато вони кудись їдуть і їдуть. Мені навіть здавалося, що це для них єдина розвага – цілими днями безкоштовно кататися туди-сюди у маршрутках.

Бувало таке, що ми пропускали по кілька маршруток, бо не було міця – вони були набиті повністю пернсіонерами. Хоча водіям теж не вигідно робити рейс безкоштовно.

От мої дідусі і бабусі вранці ніжаться в ліжку. Їм не потрібно нікуди. А якщо потрібно – вони обираю не час-пік.

Тому для мене люди похилого віку поділилися ще тоді на два табори: нормальні і ті, що постійно катаються.

Знаєте, навчання я завершила десять років тому і з того часу нічого не змінилося. Кожного ранку, як я їду на роботу – зі мною їдуть пенсіонери. Одного разу я не витримала і вирішила запитати куди вони всі квапляться о сьомій годині ранку.

Відповідь мене здивувала.

– Доню, та як куди їдемо? Я он хочу чергу зайняти до терапета, а Степан Михайлович на базар везе продавати курочок.

– Але ж лікарню відкриють тільки о 9 годині, та й на ринок так рано ніхто не ходить.

– Ми звикли все завчасно планувати. Тому краще почекаємо на вулиці, ніж запізно прийдемо.

Мати рідна, то краще чекати дві години на вулиці, коли ще досить прохолодно, ніж вчасно вийти з дому і всюди встигнути? Вони ж самі собі гірше роблять. Терморегуляція у старшому віці порушується, а потім купу болячок лікують.

Та підіть краще прогуляйтеся по парку в обід, так як це роблять мої бабусі і дідусі. Подивіться на природу, погодуйте качок. Так ні – вигадують собі нові хвороби щодня і займають час лікарів.

КІНЕЦЬ.