Останній похід у гості обернувся для мене справжнім одкровенням. Чоловік має старшу сестру Катю. Я завжди вважала, що у нас хороші родинні стосунки. Катя ніколи не показувала, що я їй неприємна чи не подобаюсь.

Не можу сказати, що сестра чоловіка чимось відрізняється від нас. Вона закінчила технікум. За спеціальністю відпрацювала всього три роки, а потім вийшла заміж за свого Андрія.

Ось його можна назвати успішною людиною. У нього кар’єра склалася дуже вдалою. Почав підробляти в одній фірмі ще у студентські роки. Тоді це була крихітна, нікому не відома контора. Ось тільки життя склалося так, що малий бізнес раптово вистрілив, а Андрій пішов угору кар’єрними сходами.

Після першого декрету Катя вирішила, що тепер вона буде домогосподаркою. Навіщо їй працювати, якщо зарплати чоловіка вистачає з лишком на всі її бажання? З того часу сестра чоловіка не працює вже одинадцять років.

Ми живемо скромніше. Працюємо з чоловіком обоє. У нас одна дочка та дітей ми більше не плануємо. Грошей вистачає, але тягатися з чоловіком Каті за доходами ми поки що не можемо.

Я ніколи не вважала це за якусь проблему. Ні свекри, ні сама сестра нічим не показували, що нас вважають бідними.

Іноді ми приходимо до Каті у гості. Зазвичай ініціатором таких зустрічей виступає чоловік. У нього в голові чітка установка, що родичі мають спілкуватися та дружити. Тому ми відвідуємо його сестру хоч раз на місяць.

Наша дочка зазвичай грає з двоюрідними братом та сестрою. Ось і цього разу діти вирішили пограти у хованки. Поки діти самі розважали себе, дорослі сиділи на кухні.

У Каті з Андрієм великий будинок на два поверхи. Одна кухня – це майже половина нашої квартири. Вона об’єднана зі їдальнею.

Ми розмовляли зі свекром і чоловіком. Я не помітила коли Катя кудись відійшла разом із свекрухою. Потім жінки повернулися і ми продовжили спілкуватися разом.

В зовиці ми погостювали до вечора, а потім зібралися додому. Свекри разом з Катею люб’язно вийшли нас проводити на вулицю, махали доки ми не від’їхали.

Як тільки ми залишилися одні, дочка видала нам із чоловіком наступне:

– Давайте більше не будемо до тітки Каті приїжджати? – звісно, ​​ми почали випитувати в неї, що трапилося. Чому шестирічна дитина може таке сказати?

Донька довго не відповідала. Талдичила одне слово: «просто», «просто не їздитимемо і все». Вже вдома нам таки вдалося вивідати правду.

Виявляється, поки діти грали у хованки, дочка випадково підслухала розмову тітки Каті з бабусею. Вона ховалася у вітальні за шторкою, коли туди увійшли сестра чоловіка та його мати.

Катя прийшла, щоб прибрати зі столу блюдо з фруктами та вазу з цукерками. Сховала все це у шафу. При цьому Катя казала матері, що за таких гостей не можна це все на столі залишати. Мовляв, дочка у нас погана, а батьки у неї ще гірші.

За словами зовиці, ми нормальних цукерок ніколи не бачили, не кажучи вже про дорогі екзотичні фрукти, які вони купують у якомусь крутому супермаркеті.

З того, що випадково почула дочка, виходило, що зовиця і свекруха вважають нас жебраками та голодними до всього якісного та дорогого. А Каті шкода, що ми можемо щось у її домі з’їсти.

Тут я тільки звернула увагу на те, що ми зазвичай їмо в будинку сестри чоловіка те, що самі і принесли. Вона просто ріже нам торт, який ми купили, свого нічого з холодильника не дістає.

Зрозуміло, що ми не за в гості ходимо, але й таке ставлення – це вже занадто. Дочці теж стало прикро. Від неї по суті сховали цукерки, бо тітонька побоялася, що вона їх з голоду всі з’їсть.

Неприємна ситуація. Мабуть, ми більше в гості до Каті не поїдемо. Треба було вже здогадатися, що нас там не раді бачити. Але сестра чоловіка завжди казала, що тільки щаслива, коли ми приїжджаємо.

Очевидно, зовиця вважає, що ми більше люди не «їхнього кола». Прикро, що ми дізналися про це так.

КІНЕЦЬ.