Більш як 9 років тому моя донька Лілія вийшла заміж за свого чоловіка.

Крім Назара в його батьків було ще двоє молодших синів, вони вже були одружені, у них були уже свої діти.

У Лілії зі свекрухою стосунки склалися не найкращі, проте донька ніколи не скаржиться на свою свекруху, казала, що напряму ніяких претензій вона їх їй не висловлювали. Єдине, що залишалося відчуття неприязні зі сторони мами чоловіка.

Я припускала, що Тетяна Станіславівна не любить мою доньку через те, що ревнує свого сина до неї. Назар старший син у сім’ї та він був для своєї мами підтримкою та опорою. Але з приходом Лілії все змінилося. Моя донька старалася з усіх сил покращити стосунки зі свекрухою. Я змалечку її виховувала так, щоб вона побажала старших людей та моя донька не є конфліктною людиною.

Скільки себе пам’ятаю, вона завжди знаходили вихід навіть із найскладніших ситуацій. Коли Лілія була ще маленькою та вчилася у школі, у мене ніколи не виникало проблем через її погану поведінку.

Донька зізналася що готова навіть називати матір’ю свою свекруху, лише тоді після того, як відчує, що свекруха до неї стала відноситися краще. Проте роки йшли та стосунки зі свекрухою кращими мене ставали. Згодом Лілія просто опустила руки. Донька не один раз казала, що вдячна Тетяні Станіславівна за виховання Назара. Такий хороший чоловік їй попався.

Після народження дитини Лілія ще раз спробувала налагодити стосунки зі свекрухою. Лілія подарувала Тетяні Станіславівні першого онука та вона надіялась, що це вплине позитивно на їхні стосунки. Надії розбилися вщент після того, як народилися інші онуки. Два інших сини проживали ближче біля свекрухи, тож вона з’являлася у них частіше, майже усі свята вона святкувала разом зі своїми синами. Навіть на день народження Лілії Тетяна Станіславівна її не вітала, донька іноді думала, що вона робить навмисно.

Я радила донечці змиритися та не звертати уваги.

Після того, як не стало свекра, Тетяна Станіславівна дуже сильно занедужала. Вона навіть не могла встати з ліжка. Два молодших сини до неї не приходили. Яким вже було здивуванням Лілії, коли свекруха зателефонувала до Назара та покликала їх святкувати разом Новий рік.

У Лілії знову з’явився промінчик Надії та вона приготувала усі святкові страви вдома. Донька розуміла, що Тетяні Станіславівні важко вставати з ліжка та, скоріше за все, вона не зможе накрити святковий стіл. Молодші сини в той день також не навідали свекруху.

Лілія зізнається, що була дуже здивована, коли Тетяна Станіславівна почала з нею розмову. Вона сказала, що зараз потребує допомоги та просить їх доглядати за нею. За це вона заповіт їм будинок після того, як вони до неї переїдуть.

Лілія тоді не дала ніякої відповіді, проте я знаю, що вона планує відмовитися. Її не полишає відчуття, що свекруха намагається їх використати, доньці образливо, що свекруха скільки років з нею не спілкувалася, а коли їй знадобилася допомога, раптово згадала про Назара та Лілію. Донька каже, що молодші сини, яких вона так сильно любить й повинні за нею доглядати.

КІНЕЦЬ.