Моєї доньки дуже пощастило: вона знайшла дуже хорошу людину. Мій зять — просто розумниця, він працює в одній великій фірмі, керує нею, після роботи одразу біжить додому до дружини та дітей. Він повністю забезпечує свою сім’ю, дітей балує і, незважаючи на те, що діти вже дитсадкового віку, все одно дочка моя не працює, сидить удома та доглядає дітей.

Я часто ходила до них у гості, бачила, що і ремонт гарний зроблений, і одяг у дітей дорогий, сама моя дочка взагалі сяяла. Я була просто щаслива, адже моя дочка пізнала жіноче щастя, не так, як я: одна виховала та поставила її на ноги.

Я завжди дочці говорила, що їй пощастило, адже зараз це величезна рідкість — зустріти таку хорошу людину. Спочатку дочка теж говорила, що вона щаслива у шлюбі, але я помітила, що останнім часом вона якась сумна.

Я не знала, чому вона так дивно поводиться і з чим пов’язані такі перепади настрою; вирішила спитати Віку, що трапилося, може, в сім’ї щось не так.

Дочка сказала, що вся проблема полягає в тому, що у неї стабільно все, а це вже набридло. Я заявила, що її чоловік – не такий, як інші; Віка ж наполягала на тому, що не вистачає пристрасті у стосунках.

Я ніяк не можу донести до неї, що пристрасть згодом у всіх минає, а любов і повага залишаються, і нікому вона не потрібна буде зі своїми проблемами та дітьми. Я сподіваюся, що всі мої старання та вмовляння дадуть свої плоди і вона не зробить дурниці.

Джерело