Ми з Ксюшею одружені вже сім років. Для нас обох це другий шлюб. І коли я одружився з нею, то думав, що цього разу все буде набагато легше. У нас багато спільного. Обидвоє вперше зв’язали себе узами шлюбу зовсім молодими, у мене тоді народилася донька, а Ксюша має сина.

І найголовніше, що ми обоє розлучилися тому, що наші партнери нам зраджували. Дивно зараз розповідати, але це була головна тема на нашому першому побаченні. Але ми так добре виговорилися, що на другому вже більше про це не згадували.

Незабаром почали зустрічатися і одружилися лише за рік. Мені здавалося, що ми з Ксюшею ідеальна пара. Обидвоє дорослі, досвідчені люди, що відбулися по життю. І мені було важливо, що вона теж має дитину. Тому що я думав, що вона розумітиме мене.

А за підсумком, з дитини все почалося. Спочатку після весілля все було ідеально. А потім я якось сказав Ксюші, що на три дні поїду побачитись із дочкою.

– На цілі вихідні? – здивувалася вона.

– Так, – відповів я. – Я ж тобі казав, що вони мешкають в іншому місті. Минулого разу дочка приїжджала сюди, тепер я до них їду.

– І що, ти ці дні житимеш із колишньою дружиною в одному будинку? – уточнила дружина.

– Так, – сказав я. – Але там ще її нинішній чоловік буде, тож не хвилюйся.

Тільки Ксюша на цьому не заспокоїлася. За ті три дні, що я там був, вона подзвонила мені відеозв’язку разів двадцять! Вимагала показати їй усе. Доньку, колишню дружину, її чоловіка. Звичайно, це виглядало дивно, але вибору у мене не було.

Якоюсь мірою я можу зрозуміти її поведінку, а сам пройшов через зраду. Думаю, різниця між нами в тому, що я зміг опрацювати свою тривожність і не сумніваюся, що Ксюша мені вірна. А ось у неї здобути довіру до чоловіків досі не вийшло, мабуть.

Коротше після цього випадку дружина почала влаштовувати мені перевірки на вірність. Наприклад, якось мені у соціальних мережах написала незнайома дівчина. Сказала, що ми з нею працюємо в одній будівлі, і я їй давно подобаюся. Звичайно, я здивувався, але відповів, що маю дружину і нові знайомства не цікавлять.

На якийсь час це допомогло. Але потім кілька місяців ця дівчина писала мені ще кілька разів. Щоразу я ввічливо відповідав їй, що нічого не змінилося і в спілкуванні я не зацікавлений. Коли мені це набридло, я її заблокував. Доказів, що мені писала саме дружина, я не маю, але чомусь впевнений, що це Ксюші витівки.

Ще був не дуже приємний випадок із подругою моєї дружини. Іра мені взагалі ніколи не подобалася. На перший погляд мила і симпатична жінка, але варто поспілкуватися з нею ближче, стає ясно, що в ній є якась гниль.

Загалом, якось Ксюша та Іра відпочивали удвох у ресторані. Посиділи вони добре, аж до ночі. А потім дружина зателефонувала мені та попросила забрати. Але коли я приїхав, Ксюша мене здивувала.

– Відвези, будь ласка, Іру додому, – попросила вона.

– Та без проблем, – відповів я. – закинемо по дорозі.

– Ні, я на таксі поїду, – сказала дружина. – Вже спати хочу.

– А Іру чому на таксі тоді не відправити? – не зрозумів я.

– Вона погано почувається, – зітхнула Ксюша. – Якщо ти її проводиш до квартири, мені буде спокійніше.

Звичайно, все це виглядало дивним, але я погодився. Дружина поїхала на таксі, а я повіз Іру додому. Вона залізла на переднє сидіння і всю дорогу про щось зі мною бовтала і блищала гoлими ногами.

Я намагався дивитися лише на дорогу та відповідати максимально нейтрально. Потім привіз її до будинку, і тут Іра попросила довести її до квартири, бо нібито їй важко. Всю дорогу вона вiшалася на мене. Я намагався підтримувати її, але в межах розумного.

Коли ми зайшли до квартири, Іра відразу запропонувала мені випити вина або хоча б чаю. Я все зрозумів, вибачився і мало не бігцем вискочив із квартири. Вдома спитав у дружини, чи вона це спеціально підлаштувала. Ксюша зробила круглі очі та відповіла, що я сам це все вигадав.

Але я впевнений, що дружина мені бреше. І що з цим робити, я не уявляю. Мені подобається з нею жити, але не хочеться постійно проходити ці нескінченні перевірки та підозрювати у кожній жінці засланого козачка.

КІНЕЦЬ.