Я вважаю, що мені дуже пощастило, що в мене такий чудовий зять, як Петро, який не лише працьовитий, а й глибоко любить мою дочку.

Він живе з нами вже вісім років і за цей час власноручно перетворив наш будинок і двір до невпізнання.

Спочатку я була nроти того, щоб моя дочка Леся зустрічалася з ним, бо я погано знала майбутнього зятя як людину.

Однак, побачивши і зрозумівши, як сильно він дбав про мою дочку, ми з чоловіком дозволили їм одружитися.

Петро раніше їздив до Польщі на заробітки та вклав усі свої гроші у наш дім.

Щоразу, коли він був удома, то невпинно працював над різними проектами, навіть якщо його про це не просили.

На жаль, всесвітні обмеження вплинула на роботу Петра за кордоном, і ось уже другий рік ми маємо фінансові труднощі через це.

Нещодавно мати Петра nомерла, і він успадкував половину її будинку.

Однак він вирішив відмовитися від своєї частки на користь своєї сестри, яка зараз живе там зі своїм чоловіком.

Я лютувала на нього, тому що нам дуже потрібні гроші, і я не можу зрозуміти, як він міг відмовитися від своєї частки.

Я відчуваю, що Петро зробив благородний жест за мій рахунок, і я не можу зрозуміти його дій.

Якби я мала двох дітей, я б подбала про те, щоб вони обидва отримали рівну частку спадщини.

Я захотіла поговорити з сестрою Петра і попросити її вчинити правильно і справедливо.

Однак Петро просить мене не втручатися.

КІНЕЦЬ.