Мене батько ростив один. Коли мені було сім років, мати пішла до іншого чоловіка і кинула нас. Після цього я перестав її цікавити, ми після цього не спілкувалися. Батько все своє життя мені присвятив. Він не наважився на другий шлюб. Все життя працював і старався заради мене.

У двадцять два роки я зустрів Катерину, і ми вирішили одружитися. Постало питання про те, де ми житимемо. Батько мав будинок у селі, де ми всі помістилися би, але Катерина не хотіла жити у селі. У місті жити набагато зручніше. Батько також мав однокімнатну квартиру. Але там і удвох жити проблематично. А ми з Катею планували дітей.

Тоді батько продав будинок у селі та однокімнатну квартиру. Ми купили гарну двійку. Першими у нас народилися близнюки. Коли Катя завагітніла третьою дитиною, ми розуміли, що місця не вистачатиме. Я тоді за додатковий підробіток взявся, щоби заробити трохи більше грошей і відкладати на житло.

Настав час розширюватися. Одного разу я повернувся додому і не застав батька вдома. Відразу в душі оселилася тривога, мені інтуїція підказувала, що щось не так. Катя мене заспокоювала, казала, що тато просто погуляти пішов. Але була вже десята вечора, а батька все не було. Тоді Катя мені зізналася, що вони посва рилися.

У неї гормони бушують, і вона наговорила йому багато образливих речей. Мовляв, місця немає, а тато займає просто так простір. Я пішов шукати його. Обійшов увесь район та знайшов батька на лавці у парку. Я його вперше бачив таким. Очі були почервонілі.

Я на колінах просив його пробачити мою дурну дружину. Батько після цього тиждень із Катею не розмовляв. Катю я попередив, що якщо така ситуація повториться, я на її положення не подивлюся, і це вона звільнить місце в квартирі.