Коли чоловік Даші поїхав до Чехії, усі попередили її, що він може не повернутися. Як і пророкували, він знайшов іншу і залишив її з двома маленькими дітьми.

Вирішивши довести свою стійкість, Даша вирішила добудувати залишений ним напівзруйнований будинок.

Її подорож привела її спочатку до Польщі, а потім до Канади, де вона невпинно працювала.

За два десятиліття Даша перетворила колись безплідну ділянку на найгарніший будинок у селі з панорамними вікнами. Незважаючи на цей успіх,

вона роздумувала над тим, чи варто їй залишитися в Канаді, де вона мала можливість змінити громадянство. У цей час вона зрідка зустрічалася зі своїм колишнім чоловіком Сашком.

Незважаючи на біль, вона ніколи не показувала своїх переживань. Тепер Сашко повернувся, але не один, а із синами, запропонувавши возз’єднання родини.

Він визнав свою помилку та висловив бажання повернутися до неї. Однак, почувши ці слова, Даша відчула себе байдужою. У 40 років Даша зрозуміла,

що її життя минає вже не в старому селі, а за океаном. Вона міркувала про те, що все життя любила Сашка, але не як людину, яка її покинула, а як чоловіка, за якого вона вийшла заміж.

І все ж вона сумнівалася, що сивий, виснажений чоловік перед нею – той самий Сашко, якого вона колись любила.

Розриваючись між своїм минулим коханням і новим життям, Даша міркувала, чи залишитися їй заради нього чи продовжити свій шлях самостійно.

КІНЕЦЬ.