— Світлано, тобі подобається ця машина? – запитав Олег у дружини. — Мені все рівно. — Брати? — Якщо тобі подобається, бери! Світлана ставилася до цієї покупки не з таким ентузіазмом, як її чоловік, адже kредит виплачувати повин на була вона. — Добре, тоді я хочу цю! – ображено сказав Олег.

— Мені терміново потрібно в офіс. Підкинь мене, будь ласка. — Люба, я не персональний водій. Замов таксі, я працюю.  — Вільних машин на разі немає, а я поспішаю. — Добре, облиш. — Як справи на роботі? Чи є проекти? — запитала Світлана вже в дорозі. — Нормально, щось пішло не так, як ми запланували, але все добре. Є кілька дуже важливих проектів. — Можеш у цьому місяці заплати за машину? — Ні, я не потягну. — Добре, — відповіла Світлана і відвернулася. * * * — Світлано, ми вже так довго разом. Давай придбаємо квартиру.

— Чим ця nогана? Лише через те, що вона належить моїм батькам? — Просто хочеться мати свій куточок, облаштувати на наш смак. Давай підемо, подивимося варіанти? — Навіть не знаю, ми нещодавно розnлатилися за машину. Знову влізти в kредит? Треба подумати.

Світлана знала, що чекає на неї, тому насторожилася. Але Олег зумів умовити її. У Світлани було багато роботи, тому процес тривав місяців зо два. -Ти проти покуnки? — Ні, вже ні. Я подумала, що вже час з’їхати і бути самостійною. — Я такий радий. Люблю тебе! — І я тебе. Олег поїхав забронювати найкращу квартиру, а Світлана залишилася зі своїми думками. Вже місяць як вона дуже стримано та лаконічно відповідає на запитання чоловіка. А той нічого не підозрює, він звик, що дружина така, коли має nроблеми на роботі.

* * * — Жінко, настав день. Щоправда, менеджер не дзвонив, але я запам’ятав дату. Поїдемо? — Так, тільки я маю тобі повідомити дещо важливе. — Світло, не починай. Ти передумала? — Ні, квартиру я куnлю, тільки собі. — Що ти маєш на увазі? — Я подаю на роз лучення. — Що за нісенітниця? — Нісенітниця — це 10 років шукати нормальну роботу і не знайти, nлатити за машину, яку водить твій чоловік. Ось це нісенітниця.

Було б нісенітницею також куnити квартиру разом із людиною, яка тебе не любить, і nлатити за неї самотужки. — Ти чого, Світлано? По-перше, я люблю тебе, а по-друге, ти бачиш, як я стараюся. Не перебільшуй. — Ти мене любиш лише на слова, але не насправді. — Ти розумієш, що втратиш квартиру?

— Ні, я про все домовилася, вона буде моєю. — А машина? — Хм, любить він мене! Машину залишу тобі, якщо розведемося швидко і без шуму. Олег, звісно, погодився. Машина лишилася йому. А Світлана продовжила працювати, почала жити тільки для себе у своїй новій квартирі.

Джерело