Часто доводиться чути про людей, які заводять стосунки і зовсім не зважають, що між ними велика різниця у віці. Раніше я свідком такого явища не була, але нещодавно бабуся розповіла мені дуже цікаву історію, що трапилась у їхньому містечку.

Недалеко від дому баби проживала жіночка-пенсіонерка, якій нещодавно сімдесят років виповнилося. Все життя вона була досить активною та життєрадісною бабусею. А от останнім часом сусідки на лавочках стали помічати, що їхня подруга і ще веселішою стала. Ходить вся, немов сяє.

Багато хто підколював жіночку, що з’явився у неї якийсь дідусь. Але вона тільки відмахувалась і подробиць розкривати не хотіла. Але хіба можна від кого щось приховати у місті, де всі один одного знають?

Якось таки одна сусідка вистежила, що ходить пані Варвара до чоловіка, якому всього лиш п’ятдесят. Всі знали, що Володя тільки те і робить, що п’є та спить під парканами.

А тут почав із Варварою Михайлівною зустрічатись, так і виглядати став як кавалер. Як побачиш його на вулиці, то іде весь вимитий, поголений, акуратно вдягнений.

Всі з цього лише сміялись та і вірити особливо не хотіли. А от потім діти Варвари всі в один день приїхали до матері, коли почули, що жінка заміж зібралась.

– Мамо, чи ви з глузду з’їхали? Вам вже скільки років?! Як нам людям в очі дивитися після такого? – кричали всі родичі в один голос.

Та Варвара Михайлівна і слухати нікого не хотіла. Весілля таки затіяла і подію із всім двором святкувала. Жінка навіть десь білу сукню взяла. На ту гулянку і я потрапила, коли до бабусі на вихідні приїхала. Гості веселились так, що все місто гуло.

І ви не повірите, але новоспечене подружжя таки жило добре. Ба більше, Володя відійшов у засвіти через інсульт через шість років, а бабуся ще чотири прожила без нього при доброму здоров’ї.

КІНЕЦЬ.