Збулася мрія всього життя Івана Степановича – він вийшов на пенсію. Його дружина, Надія Дмитрівна, яка вийшла на пенсію за півроку до цього, з нетерпінням чекала на цей момент, щоб разом з ним переїхати з міста, залишивши квартиру синові Віктору та його родині.

Два роки тому вони купили значний старовинний будинок у селі. Хоча будинок вимагав ремонту, Іван та Надія вирішили одразу ж переїхати до нього та згодом провести ремонт. Віктор, у свою чергу, обіцяв підтримку у вільний від роботи час.

Вірний своєму слову, Віктор разом зі своєю дружиною Настею та сином Ігорем приїхав в один із вихідних днів, щоб допомогти батькам.

Під час ремонту Віктор несподівано для себе виявив під криницями схованку , в якій лежав старий портфель із грошима та золотою брошкою. Сім’я задумалася про те, що робити зі здобутим станом. Тим часом Надя дізналася у сусідки Ніни Сергіївні про попередніх мешканців будинку.

Вона дізналася, що попередній господар, Іван Ілліч, зібрав багатство для свого сина Грицька, якому потрібен був особливий догляд через слабке здоров’я. Натхненні цією історією, Іван Степанович та Віктор вирішили використати скарби, щоб покращити своє життя та допомогти суспільству.

Вони знайшли Гришу в будинку для людей похилого віку і привезли його додому, возз’єднавши з його улюбленим собакою – Джуною, яка жила у сусідів і сумувала за своїм домом та господарем. Минали дні, Грицько зблизився з родиною, особливо з маленьким Ігорем.

Серця сім’ї зігрівалися, коли вони бачили, з якою радістю Гриша виконує просту роботу по господарству, наприклад, доглядає курчат. Якось Надя виявила, що Грицько зник, але згодом дізналася, що в нього була звичка відвідувати церкву.

Після цього Надя та Іван пожертвували частину свого стану на відновлення місцевої церкви, залучаючи до цього благородного вчинку всю сім’ю та Грицю.

Завдяки такому душевному повороту подій сім’я не лише забезпечила собі безбідне життя, а й знову відкрила для себе радість дарування та створення зв’язків, які збагачують їхні душі.