Ліда познайомилася з чоловіком у барі. Ніч вони провели бурхливо. Вранці вона прокинулась у чужій квартирі, і сама не пам’ятала, як тут опинилася. Через похмілля боліла голова, вона погано розуміла. Вона навіть не встигла спитати ім’я хлопця, а він уже випроводив її з квартири.

Через місяць вона виявила, що вагі тна. Вона вирушила до того бару, щоб знайти хлопця. А він уже обіймався з іншою дівчиною. Ліду він не впізнав. Вона приходила ще кілька разів. Щоразу на його колінах сиділи різні жінки. Ліда зрозуміла, що він жінок змінює щодня, тому немає нічого дивного,

що він її не пам’ятає. Ліда вирішила його провчити. Дитину вона залишила. Дев’ять місяців пройшло досить важко. Спочатку токсикоз, а потім загроза втратити дитину, біль у ногах та спині. Їй не було кому допомогти, тільки подруга підтримувала. Рівно у строк вона народила сина. Маля було дивовижно схоже на свого батька.

Вона в колисці залишила дитину під дверима Сергія. На ковдрі дитини лежала записка: «Це твій син». Дитина була так на нього схожа, що жодні докази додаткові були не потрібні.

Він забрав малюка додому і зателефонував мамі. Вони разом купили все потрібне. За кілька днів до них завітала медсестра. Вона сказала, що адресу їх залишили в дитячій поліклініці, що вона відвідуватиме їх. Це Ліда переодяглася у медсестру. Син пробув із Сергієм два місяці. За цей час він дуже полюбив його.

До того ж, звернув увагу на дуже симпатичну медсестру. Пізніше Ліда у всьому йому зізналася. Він зробив їй пропозицію. Після шлюбу Сергій став зразковим сім’янином.