Я наро дилася і виросла у невеликому містечку. Для молодих там не було жодної перспективи, навіть неможливо було знайти гідну роботу. І одного дня я вирішила, що поїду з цієї глушини.

Коли мені виповнилося вісімнадцять, я переїхала вчитися до столиці, знайшла роботу, орендувала квартиру. Тут я зустріла свого майбутнього чоловіка. Він був такий симпатичний, розумний, добре заробляв.

Незабаром коханий запропонував вийти за нього, і я одразу ж погодилася. Після весілля чоловік запропонував залишити роботу, якщо, звичайно, я сама цього захочу, адже він може забезпечувати нас. Перші п’ять років я все ж таки вирішила не кидати роботу і чимось займатися для душі, але потім зрозуміла, що у мене не залишається часу, щоб готувати для коханого. Так я пішла з роботи та присвятила себе господарству.

Чоловік завжди був задоволений моїми смачними вечерями, а я, відповідно, була поряд з ним дуже щаслива. Але мені було соромно від того, що поки я насолоджуюся життям, мати живе одна і працює. Вже декілька років, як молодша сестра вийшла заміж за місцевого хлопця, але він виявився алкоголіком.

Я запропонувала матері переїхати до мене. Я була така рада, що матуся завжди буде поруч. Але вона так і не змогла звикнути до нового місця, в основному до незвичної їжі. У своєму будинку вона готувала макарони з котлетами, а тут тобі запечена качка, риба з овочами. У неї тут не було рідних, друзів.

Я намагалася зайняти її чимось, ходити з нею по магазинах, купувати їй нові речі, але вона тільки дивилася на цінники і зі здивуванням дивилася на мене. За два місяці мати заявила, що повертається додому. На щастя, вона не встигла продати будинок.

Джерело