Колись ми з дружиною переїхали в одне курортне містечко, вважаючи, що там у нас буде більше можливостей для заробітку. Ми з дружиною родом з села.

Мої батьки та батьки Олени так і залишилися проживати у селі. Та тепер, коли ми облаштувалися тут і справи у нас пішли добре, мої батьки хочуть переїхати жити до нас.

Уже з початку весни вони до мене телефонують та просять погодитись на їх пропозицію. Я постійно відмовляю, адже по-перше, місця у нас для них немає, а по-друге, я не хочу їх тут бачити. У нас не настільки теплі стосунки, щоб запрошувати їх до себе. Чесно кажучи, я не хочу їх взагалі бачити. Вони ніколи мені не допомагали, коли у мене була така потреба, коли я навчався в університеті, то жив на одну стипендію, часто доводилось голодувати, а вони, знаючи про це, жодного разу мені не допомогли.
Тому я не вважаю, що зараз я їм щось винен. В минулому вони не вкладалися в мене, то на що вони тепер розраховують?

Моя дружина їм відразу не сподобалась. Мені було дуже неприємно чути від них стільки огидних слів у її адресу. Якщо вони так негативно до неї ставились, то відповідно і до мене відношення таке ж. Це ще одна причина того, щоб не кликати їх до нас жити.

Як уявлю що буде, коли батьки до нас переїдуть, то мені стає погано. Це ж доведеться за ними доглядати, виділивши їм кімнату, вислуховувати їх скарги на здоров’я, слухати їх думку з приводу всього підряд, у тому числі й у питаннях в яких вони не розбираються.

Багато хто мене засуджує, каже, що я егоїст та мій обов’язок допомагати батькам та робити усе, що вони скажуть, адже вони мене народили. Я не просив мене народжувати, тож вважаю, що своїм батькам я нічого не винен.

Дружина повністю поділяє мою думку, вона теж відмовила своїм батькам, які напросилися до нас жити. У нас з нею схожа ситуація, батьки зовсім нею не цікавились до тих пір, поки ми не стали проживати в курортному містечку. Тоді вони раптом про неї згадали та теж почали говорити про її обов’язок перед ними.

КІНЕЦЬ.