Я мати двох синів, і за ці роки ми стикалися з деякими труднощами. Коли моєму старшому синові Богдану виповнилося 23, він оголосив про свої плани одружитися.

За кілька років до цього я успадкувала однокімнатну квартиру, відремонтувала її та планувала здавати в оренду, щоб профінансувати університетську освіту молодшого сина Вадима.

Однак Богдан попросив дозволу пожити у цій квартирі зі своєю дружиною Олею, щоб заощадити гроші.

Я неохоче погодилася, сподіваючись на те, що Вадим отримає стипендію. Проте Вадим не вступив до бажаного вишу та знайшов місце в іншому.

Він відчував себе скривдженим і обділеним, особливо, коли Богдан і Оля розлучилися через два роки. Завітавши до квартири, яку вони займали, я була вражена її станом.

Все було як після облоги. Коли я посварилася з Богданом із цього приводу, він залишив гроші на ремонт та з’їхав.

Сума була недостатньою, але мені таки вдалося відремонтувати, додавши свої заощадження, і тепер уже здати її в оренду.

Коли через рік Вадим попросив дозволу пожити у цій квартирі зі своєю нареченою, я відмовилася, згадавши попереднє перебування.

Натомість я запропонувала фінансову допомогу у вигляді первісного внеску за їхнє власне житло. Молодший син знову почував себе ущемленим, і наші стосунки натяглися до краю.

Його тепер уже дружина причаїла на мене образу, вважаючи, що я мала виявити більше підтримки.

Зараз я здаю квартиру в оренду та фінансово стабільна, хоча мої стосунки із синами залишаються віддаленими. Я часто розмірковую про свій вибір, запитуючи, чи правильні рішення я прийняла за останній рік?