Я завжди вважала , що доросла людина сама відповідає за своє життя і сама повинна все вирішити. Але зараз моя дочка подорослішала, і я почуваюся винною, постійно втручаючись у її справи. Дочка цього року вступає до університету. Ми з її батьком не шкодували кошти, щоб у дочки була можливість здобувати вищу освіту, тим більше, що вона кругла відмінниця, вчителі хвалять її.

Після знайомства з молодим чоловіком вона продовжує добре вчитися, але я чомусь боюся, що через любовні стосунки вона ставить під загрозу своє майбутнє.

Дочка з хлопцем познайомилися минулого літа, коли ми всією родиною вирушили на відпочинок до моря. Цей хлопчина теж відпочивав зі своєю родиною. На нашому курорті не було інших молодих хлопців, тож дочка потоваришувала саме з ним. Завдяки молодим, ми й сім’ями почали дружити.

Молоді разом гуляли берегом, плавали, проводили час — нічого серйозного. Ми з боку спостерігали і бачили, які щасливі наші діти. Молодий хлопець із батьками поїхали за тиждень, а нам залишалося ще п’ять днів. Усі ці дні донька сиділа біля берега і нікуди не хотіла йти.

Ми з її батьком були впевнені, що після приїзду додому дочка забуде про курортний роман і повернеться до навчання. Але вона продовжувала спілкуватися із цим хлопцем. І ось нещодавно новий хлопець дочки запросив її погостювати в його рідному місті . Дочка вже повнолітня, так що вправі сама вирішувати.

Вона почала збирати гроші. Але я боюся, що молоді нароблять дурниць, а нам доведеться відповідати за них . Навіть не знаю: чи варто забороняти їй їхати чи дати молодим повну свободу …