Коли Наталя зустріла Івана, то стало легше жити, адже сама виховувала дитину. Іван хоч і не багатій, але водив її в кафе, купував їй прикраси. А якось в Наталі не було за що навіть хліба купити і вона вирішила взяти в борг у Івана 500 гривень

Наталя розлучена, вона виховує зараз сама сина, Михайликові 5 років, працює, хоча отримує небагато.

Жінка живе так само, як тисячі інших самотніх мам у подібній ситуації: ледве на життя вистачає.

Колишній аліментu то заплатить, то ні.

Робота у Наталі не сама грошова, зате там завжди йдуть назустріч: можна спізнитися трохи, якщо так виходить, раніше піти, коли є потреба, взяти лікарняний, відпроситися на дитячий ранок.

Та й до дому близько з роботи йти, це теж тримає, адже для мами з малим дитятком це немало важливо.

Ідеальна робота, словом, для жінки з малою дитиною, тому з невеликою зарплатою доводиться миритися, адже плюсів теж багато є.

В принципі, іноді з сином Наталі може допомогти мама, але жінка не хоче зловживати допомогою вже немолодої мами, розуміє, як важко їй: потім ця допомога при першій же суперечці щоразу пригадується, як не крути.

Тому молода жінка щосили намагається обходитися своїми силами, як можна, щоб нікого не турбувати.

Ось уже чотири місяці Наталя зустрічається з Іваном. Відносини вже досить склалися у них.

Причому, з боку Івана начебто все серйозно. Він постійно говорить про майбутнє і спільні плани, Наталя сміється, проте намагається серйозно не прив’язуватися до людини, адже ще не впевнена в ньому, а після першого розлучення довіряти комусь вже важко і жінка добре все сама розуміє.

Та взагалі поки ні про що не думає – як буде, так буде. Ні з сином, ні тим більше з мамою своєю Івана вона поки не знайомила, хоча мама підозрює, що у Наталі хтось з’явився: дочка стала приводити онука на вихідні.

Іван, звісно, не олігарх, звичайно, але в порівнянні з Наталею живе просто-таки шикарно: зарплата у нього раз у п’ять більше, живе в добробуті і відносному достатку.

І начебто так-то Іван зовсім не жадібний: без всяких розмов відмовляє у будь-якій спробі своєї супутниці розплатитися за себе в кафе, на день народження подарував золоті прикраси, дуже дорогі за мірками Наталі, до столу завжди приносить щось смачне, полуницю, цукерки.

Для самого Івана наче це все копійки, але для Наталі полуниця в січні – це ого-го яка розкіш.

При всьому при цьому Іванові якось і в голову не приходить, судячи з усього, допомогти Наталі матеріально.

Просто взяти і подарувати їй хоча б невелику суму грошей, в яких вона потребує практично завжди.

Виходить за прислів’ям: дружба дружбою, а їжа – нарізно.

До смішного: в грудні, наприклад, у Наталі багато недужала дитина, потім вона сама, багато витратила на все це, плюс заробила менше, в загальному, бо довелося сидіти вдома, за десять днів до зарплати залишилася на суцільних копійках.

– Іване, слухай, у мене тут така справа, – зніяковіло спочатку Наталя. – Грошей немає зовсім на сьогоднішній день, а скоро Різдво. У гаманці гривень 200 з копійками всього залишилося. Чи не позичиш до зарплати трохи?

– Позичу! – відразу ж спокійно відповів Іван. – А скільки тобі треба?

– Іване, ну скільки можеш, скільки вже позичиш, я віддам з зарплати відразу, – сумно мовила Наталя. – Будь-яку суму, яку неважко. Мене зараз і 500 гривень дуже виручать! Для мене зараз пару сотень гривень чималі гроші.

Що ви думаєте – Іван дістав гаманець, порився там в купюрах і видав 500 гривень. Скільки просила у нього Наталя.

На тиждень і навіть більше – жінці з дитиною. При тому, що не просто там якийсь тітці з вулиці – а жінці, з якою говорить, що хоче одружитися.

І з одного боку – ніби як і не повинен він нічого їй. Він їй не чоловік, дитині не батько, утримувати її не підписувався.

А з іншого виходить якось зовсім недобре. Нормально це хіба, коли чоловік їсть салат з авокадо з креветками, а його кохана жінка зі своєю дитиною – макарони з олією буде їсти весь тиждень?

Перед святами Наталя принесла “борг” з вдячністю – мовляв, спасибі, виручив. Він кивнув головою, взяв гроші і спокійно вклав в гаманець.

Не відмовився, в загальному. А міг хоча б про людське око руками замахати – мовляв, нічого віддавати не потрібно, перестань, забери назад, купи собі шоколадку, або дитині щось.

Наталя не з тих жінок, зовсім не претендує на його гроші, їй не потрібні діаманти і автомобілі, але бувають ситуації, коли вона була б вдячна за покупку найпростіших продуктів в будинок.

Без жодних надмірностей – молоко, масло, цукор, яйця. Той же ювелірний комплект б не купував краще – Наталі він особливо не потрібний, носити такі речі нікуди, а продати його не може, коли гроші потрібні, бо якось негарно зовсім вийде. Картоплі б приніс краще.

Але Іван цього ніби не бачить і не розуміє, у нього зовсім інші погляди.

А може, і справді не бачить? І треба просити – Іване, мовляв, я зовсім грошей не маю, мені з дитиною їсти нічого, грошей дай хоч трохи, дуже зараз потрібно. Не купуй мені прикраси, краще дай на продукти дитині.

Але Наталя вважає, що це теж якось непорядно, чи що. Негарно жінці просити у чоловіка грошей, коли вона з ним ще навіть не одружена.

Але хіба може бути мова тоді про шлюб з таким чоловіком, коли він елементарного не розуміє і не бачить?

КІНЕЦЬ.