До пологів залишався один день. Настя з Дмитром приїхали своїм автомобілем, заздалегідь оплативши палату й домовившись з лікарем, у якого будуть народжувати. Породілля прибула раніше, через біль у попереку.

Скоро вони стануть щасливими батьками двійні. Обоє були приємно стривожені.

Андрій не відходив від дружини ні на крок. Майбутній батько, на диво, тримався досить спокійно та впевнено. Він з нетерпінням чекав на появу малюків.

І, ось світ побачило перше немовля. Медичні працівники одразу притихли й лише зиркали, то на дитину, то на Андрія. Чоловік від шоку, аж знепритомнів. Коли ж Яна поглянула на свого первістка, то закричала:

— Я не зраджувала! Я не розумію!..

Тільки-но вдалось трохи заспокоїти породіллю, як на світ з’явився другий малюк. Це був звичайний світлошкірий хлопчик.

Чоловік Яни стояв зовсім розгублений. Коли йому дали на руки сина, тихо промовив:

— Цей мій.

Яна лежала і мовчки дивилась у стелю. Андрій сидів біля неї, повністю занурений у тривожні думки. Він не знав, що сказати. І дружина не розуміла, як знайти в цьому пояснення. Це просто аномалія якась, що син народився білявим, а донечка темношкірою. Як це взагалі розуміти?

Коли провідати новонароджених приїхали родичі, то були не менш вражені від побаченого. Матір Яни здійняла галас, казала, що її донька порядна дівчина і не шукала б когось на стороні, маючи законного чоловіка.

Вона навіть стверджувала, що готові зробити аналіз ДНК, аби довести, що обоє дітей від Андрія. Сваха усе це слухала, а тоді, коли нарешті змогла вставити слово, попросила матір невістки заспокоїтись і послухати, що та скаже. А, розповісти вона мала що.

Вся увага тепер була звернена до Вікторії Дмитрівни, матері Андрія. Жінка промовила:

– Ще у студентські роки я сильно закохалась в одного хлопця з паралельного курсу. Як, ви вже могли здогадатись, він був темношкірим. Приїхав до нас на навчання за програмою обміну. Але наші стосунки не тривали довго, бо через сімейні обставини був змушений повернутись на батьківщину.

Лише коли він поїхав, я дізналась, що ношу під серцем дитину. Дуже хвилювалась з цього приводу, але на диво у мене народився світлошкірий син. Вийшла заміж. Чоловік прийняв Андрія, як рідного сина. Ми не думали, що колись про це доведеться розповідати.

Яна полегшено зітхнула і не могла стримати сліз радості. А коханий шепотів слова вибачення, що засумнівався у її вірності.

На щастя все закінчилось добре і ні в кого не залишилось питань без відповіді.

КІНЕЦЬ.