Коли я вийшла заміж за багатого хлопця, то думала, зо буду жити безтурботним життям. Але через якийсь час чоловік та свекруха почали вимагати, щоб я теж почала працювати.

Я вийшла заміж за домовленістю, бо хотіла багатого життя, не лише хліба з маслом, а й ікри. Я не хотіла задовольнятися звичайним чоловіком поруч, який працював би у лісі чи вів домашнє господарство.

З дитинства я хи трила, вдавалася хворою, щоб уникнути роботи по дому. Мені не подобалося допомагати в саду або збирати яйця, але я любила м’ясо, свіжі овочі, молоко та теплий омлет вранці.

Подорослішавши, я заявила: — Я не зобов’язана заробляти на все це своєю працею.

Для цього є спеціальні люди. Батько часто запитував себе: — І в кого вона така пішла…

Я вийшла заміж за хлопця із багатої родини. Мати мого чоловіка, Ганна Матвіївна, мала великий будинок і процвітаючий бізнес.

Тим часом Борис, мій чоловік допомагав матері з бізнесом. Після народження сина мені було важко було у ролі матері. Я не звикла працювати, а дитина вимагала уваги та часу.

Я зітхнула з полегшенням, коли мій син, нарешті, пішов до дитячого садка.

Однак тоді мій чоловік і свекруха вирішили, що я маю здобути професію.

Мені запропонували роботу у їхній справі, але я відмовилася. Я не хотіла працювати і думала, що достатньо й того, що Борис працює на свою матір.

Зрештою моя свекруха вирішила купити нам будинок. Однак мене не влаштовував маленький та старий будинок, і я продовжувала скаржитися чоловікові.

Все призвело до того, що чоловік вирішив подати на розлучення, і я лишилася жити з сином. Мати соромила мене, але я нічого не могла з цим поробити.

Мені доводилося ходити на курси і працювати, щоб утримувати себе та сина.

Зрештою, звичайний хлопець запропонував мені вийти за нього заміж, але дізнавшись про те, що я маю дитину (я приховувала це від нього), хлопець втік, а мій син у результаті залишився жити з батьком і бабусею – так було б краще для всіх.

КІНЕЦЬ.